Робоче місце столяра. Організація робочого місця

 

Будова та призначення столярного верстака

Основним обладнанням робочого місця столяра при роботі з ручним інструментом, а також при збиранні і оздобленні виробів служить столярний верстак. На верстаку обробляють дошки, бруски, деталі довжиною до 3м.

Верстак складається із верстатної дошки і підверстаття. Верстатна дошка обладнана лещатами передніми (поперечними) і задніми (повздовжніми), які призначені для зажиму в них оброблювальних заготівок. На верстатній дошці поблизу її переднього ребра розміщені ряд отворів, призначені для встановлення дерев’яних або металічних клинів. Вздовж верстатної дошки (з задньої сторони) знаходиться лоток , в якому розміщений дрібний інструмент призначений для роботи. Основа складається із стійок, зв’язаних між собою брусками. В деяких верстатах в підверстатті обладнують шафу для зберігання інструментів і матеріалу. Висота верстака повинна бути такою, щоб столяр не нахиляючись і не згинаючи рук, міг поставити долоні на кришку верстака.

 

 

Рис. 1. Столярний верстак: 1 - підверстаття; 2 - передні лещата; 3 - кришка; 4 - клинки; 5 - наскрізні гнізда під клинки; 6 - лоток; 7 - задні лещата; 8 - гребінка

 


 

Правила догляду за верстаком

Правила догляду за верстаком:

• не можна допускати розхитування підверстаття, для цього потрібно частіше підбивати клини в повздовжніх брусках;

• затискні металічні гвинти потрібно періодично змащувати, а дерев’яні натирати салом, парафіном, милом, тальком або графітом;

• не можна мочити кришку верстака водою і ставити на неї гарячі предмети; • не можна допускати ударів по задній затискній коробці;

• в неробочий час гвинти повинні бути затягнутими;

• різання, наскрізне свердління і довбання слід проводити на підкладці для запобігання пошкодження кришки верстака; кришку верстака потрібно періодично перевіряти і у випадку її покороблення вирівняти струганням.

 


 

Загальні правила організації робочого місця

Загальні правила організації робочого місця:

• на робочому місці повинні бути матеріали, інструменти і приспосіблення тільки ті, які необхідні для даної роботи;

• площа робочого місця не повинна викликати додаткових рухів, перепон в роботі;

• інструменти на робочому місці потрібно розміщувати в найбільш зручному, завжди однаковому порядку, щоби не тратити час на їх пошук;

• кожне приспосіблення повинно знаходитися на постійному місці – поблизу працюючого;

• всі інструменти і приспосіблення повинні бути справними;

• основні матеріали повинні розміщуватися так, щоби можна було їх брати для подальшої обробки не тільки без переходів, а й без лишніх рухів;

• робоче місце повинно мати нормальне освітлення, опалення та вентиляцію

 


 

Контрольні запитання:

1. Що називається робочим місцем столяра для ручної обробки деревини?

2. З яких двох основних частин складається верстак?

3. З чого складається основа?

4. Які правила догляду за верстаком?

5. Які загальні правила організації робочого місця столяра будівельного?

 

 

 

Геометрія різця. Процес стружкоутворення

 

Основні поняття різання

Механічна обробка деревини – це спосіб обробки, при якому змінюється форма, зовнішній вигляд і розміри деревини без зміни хімічного складу. Механічна обробка може проводитися із руйнування зв’язків між волокнами (пиляння, стругання, довбання та ін) і без нього (гнуття, пресування).

Розрізняють наступні способи різання: із стружкоутворенням (пиляння, фрезерування, свердління); безстружкове різання (виготовлення шпону, розкрій шпону ножицями); розколювання деревини (заготівка дров, клепок для бочок та ін). Найчастіше використовується різання із стружкоутворенням.

 


 

 

Геометрія різця

Кожен інструмент столяра (тесляра) обов’язково має або один різець (шерхебель, рубанок, стамеска, долото), або декілька різців (пила). Різець має форму клина, в якого розрізняють передню, задню і бокові поверхні (грані); передню, бокові і задні кромки (див. рис. 1.1). Лезом часто називають ріжучу кромку, яка утворюється в більшості випадків перетином передньої і задньої поверхні (ніж, зуб пили для повздовжнього пиляння), рідше – передньою і боковою поверхнею (зуб пили для поперечного пиляння).

 

 

Рис. 1.1 Різання деревини: а) елементи різця; б) кути різця. 1- передня грань, 2-бокові грані, 3- задня грань

 

При різанні деревини утворюються такі кути:

- передній кут - кут між передньою гранню різця і перпендикуляром, опущеним до площини різання в місці дотику різця;

- задній кут - кут між задньою гранню і площиною різання;

- кут загострення - між передньою і задньою гранями різця;

- кут різання - кут між передньою гранню різця і площиною різання

 


 

Процес стружкоутворення

Процес різання полягає в тому, що під впливом зовнішніх сил різець, який має форму клина, проникає в деревину, перерізає волокна і відділяє їх у вигляді стружки. Зовнішні сили потрібні для того , щоб подолати опір деревини проникненню різця, для видалення стружки, для подолання сили тертя.

Необхідну для різання силу прийнято називати силою різання. За напрямком різання поділяють на: різання поперек волокон перпендикулярно їх напрямку (в торець) (а);різання вздовж волокон в площині повздовжнього розрізу стовбура (б); різання поперек волокон в площині повздовжнього розрізу стовбура (в). Проте крім основних трьох випадків може використовуватися і різання під різними кутами до волокон

 

 

Рис. 1.2 Види різання: а) в торець; б) вздовж волокон; в) поперек волокон; г) торцево-поперечне; д) торцево-повздовжне; е) повздовжно-поперечне; 1-різець, 2-деревина

 

 


 

Контрольні запитання:

1. Що називають механічною обробкою деревини?

2. Які є площини різця?

3. Що називають лезом?

4. Що називають кутом загострення?

5. Як поділяється різання за напрямком?

 

 

Фактори що впливають на силу різання і на чистоту різання

 

Фактори, що впливають на силу різання

Сила різання залежить насамперед від напрямку різання по відношенню до волокон деревини, твердості деревини, кутів діючого різця, тертя різця і стружки, вологості деревини. Найменше зусилля потребує різання поперек волокон в площині їх повздовжнього напрямку. Воно в 5-6раз легше від різання в торець і в 3-4 рази легше від різання вздовж волокон.

Професором М.А. Дешевим встановлене наступне порівняння впливу твердості деревини на силу різання: опір деревини сосни прийнято за 1, опір деревини інших порід наступний: ялини – 0,9, берези – 1,2-1,3, бука – 1,3-1,5, дуба 1,5-1,6, липи і осики 0,8.

Кут загострення різця впливає наступним чином: чим менший кут, тим легше різати. Проте деревина , особливо таких порід як дуб, бук, береза має значну твердість, і при малому куті загострення лезо швидко тупиться і навіть кришиться (ламається). Тому на практиці кут загострення роблять зазвичай 20-35 градусів і більше. Під час роботи ріжуча кромка різця поступово затуплюється. Така кромка волокно не перерізає, а вдавлює його, зминає і розриває. Тому через 4 години роботи внаслідок затуплення ріжучої кромки різця, зусилля необхідні для розрізання волокон потрібно збільшувати у півтора рази.

З підвищенням вологості механічні властивості деревини (міцність, пружність, твердість) знижуються, проте збільшується здатність деревини до деформацій, що викликає збільшення сили тертя, яке виникає при різанні. В результаті цього у деяких випадках потрібне більше зусилля для різання вологої деревини ніж при різанні її сухою.

 


 

Фактори, що впливають на чистоту різання (обробки)

На поверхні деревини обробленої різанням є нерівності – вириви волокон, вм’ятини. Чим менше число таких нерівностей і чим менші вони за розмірами, тим поверхня чистіша.

Чистота різання залежить від таких факторів: напрямку різання, підпору волокон перед різцем, надломування стружки, товщини стружки, кута загострення, кута різання, швидкості різання, особливостей будови оброблювальної деревини. Найбільш чисту поверхню можна отримати при різанні вздовж волокон.

Способи досягнення чистого гладкого різання: а) волокна стружки внаслідок їх пружності перед зрізанням відщеплюються, поверхня стає шороховатою; б) перед різцем ставлять підпору; в) на різець максимально близько до леза ставлять стружколамач, волокна надламуються і тратять пружність; г) збільшений кут різання сприяє надлому волокон; д) робота рубанка із подвійним лезом.

Товста стружка чинить більший опір згинанню і надломуванню, а також сприяє утворенню випереджуючої тріщини. Для чистої обробки деревини завжди знімають найбільш тонку стружку. При великій швидкості різання волокна стружки перерізаються лезом раніше ніж встигають зігнутися чи відщепитися від оброблювальної деревини. Великий вплив на чистоту різання деревини надають структурні особливості деревини. Відщепи, виколи, вириви особливо часто утворюються біля сучків, на завилькуватих місцях, при різанні проти шару.

 

 

Рис. 2.1 Утворення випереджаючої тріщини

 

 


 

Контрольні запитання:

1. Від чого залежить сила різання?

2. Яке порівняння впливу твердості деревини на силу різання запропонував професор Дешевий?

3. Від яких факторів залежить чистота різання?

 

 

Призначення та роль розмітки. Інструмент для розмічання

 

Призначення та роль розмітки

Столярні вироби, як правило виготовляють за кресленням. Кожна деталь виробу за розмірами і формою повинна відповідати кресленню. Призначення розмітки – отримати деталі точних розмірів і форми, забезпечити міцне з’єднання деталей і передбачити найбільш економне використання матеріалу (деревини). Будь-яка неточність розмітки призводить до браку деталі (вісім раз відмір – один раз відріж).



 

Інструменти для розмічання

Для розмітки використовують такі інструменти:

Рулетка (рис.1., а), складається із круглого металічного або пластмасового футляра, в якому розміщена вимірна стрічка певної довжини (1, 2,3,5,10,20,30,50,75 і 100м). Рулетка використовується для лінійних вимірів, а також для грубої розмітки довгих лісоматеріалів

. • Складений метр (рис.1., в), являє собою набір металічних або дерев’яних лінійок з нанесеними на них поділками, з’єднаними між собою шарнірами. Призначений для лінійних вимірів незначної довжини.

Рівень (рис.1., м), складається із металічного корпусу, в який вставлена запаяна ампула-трубка, наповнена спиртом. В спирті є бульбашка повітря, яка намагається зайняти верхнє положення. Він призначений для перевірки та розмітки горизонтальних та вертикальних площин.

Ватерпас , призначений для перевірки горизонтальності площин.

Кутник (рис.1., г), для розмітки та вимірювання прямокутності елементів будівельних конструкцій. Являє собою основу (колодку), до якої під прямим кутом вмонтована лінійка (перо) з поділками.

Єрунок (рис.1., д), призначений для розмітки і вимірювання кутів 45 та 135°. Являє собою основу (колодку), до якої під кутом 45° вмонтована лінійка (перо) .

Малка (рис.1., е,ж), призначена для вимірювання кутів за зразком і перенесення їх на заготівку-деталь. Являє собою основу (колодку), до якої приєднана лінійка (перо) за допомогою шарніра.

Рейсмус (рис.1., п), призначений для нанесення паралельних ліній. Являє собою дерев’яну колодку, в яку через два отвори проходять два бруски.

Скоба (рис.1., о), призначена для розмітки шипових з’єднань. Складається із дерев’яного бруска, в якому на відстані 1/3 від торця вибрана четверть, в яку з певним кроком забиті цвяхи, гострі кінця яких наносять лінії.

Циркуль (рис.1., з), призначений для перенесення розмірів на заготівки і креслення кіл.

Висок , призначений для перевірки вертикальності монтажу дерев’яних конструкцій. Являє собою металічний циліндр, який закінчується на одному кінці конусом.

 

 

Рис. 1. Розміткові та вимірювальні інструменти

 


 

Контрольні запитання:

1. Для чого призначена розмітка?

2. Для чого призначений рівень?

3. Для чого призначений єрунок?

4. З чого складається кутник?

5. Для чого призначена малка?

 

 

Шаблони для розмічання. Способи виконання розмітки.

 

Способи виконання розмітки

Розмітку використовують на верстаку або на столі за кресленням. Розмічувальні лінії (риски) наносять олівцем або шилом (рис. 1).

Для нанесення прямої лінії на матеріалі спочатку відмірюють у декількох місцях необхідну відстань від кромки і наносять точки, через які по лінійці проводять лінію (рис. 1, а) олівцем або шилом. Для перевірки або розмітки лінії під кутом єрунок (рис. 1, б) або малку (рис. 1, в) основою колодки щільно притискають до рівної від фугованої кромки дошки, яку розмічають, і потім проводять риску.

Для нанесення паралельних ліній рейсмусом необхідно з його колодки виймати брусок із загостреною шпилькою, покласти на заготівку, щільно притиснути до рівної кромки і протягнути по ній без перекосів (рис. 1, г, л). Розмітку шипів краще виконувати за допомогою розмічувальної гребінки (скоби) (рис. 1, и).

Щоб підігнати одну дошку до другої, необхідно дошку з обробленою кромкою прикласти до кромки дошки, на яку будуть наносити риски; між дошками залишають зазор, в який встановлюють відокреслювальний інструмент. Рухаючи його вздовж зазору, загостреним цвяхом наносять риску (рис. 1, д).

Для розмітки кола циркуль налаштовують на величину радіуса кола, після чого встановлюють одну ніжку в центр перетину діагоналей, а другою проводять коло (рис. 1, е).

Рис. 1. Приклади розмітки

 

Для визначення зовнішнього діаметра круглого предмета ніжки кронциркуля розсовують трохи менше діаметра вимірювального предмета, після чого предмет уводять між ніжками так, щоб ніжки розсунулись і щільно прилягали до предмета. Потім кронциркуль обережно знімають з предмета і заміряють відстань між предметами (к).

Для нанесення риски по кутнику необхідно його колодку прикласти до відфугованої кромки, а по другому боці провести риску (ж).

Для нанесення лінії на дошці можна використати шнур, натертий крейдою або пігментом (фарбою), який натягують у необхідному місці, злегка відтягують вгору і опускають (з). Шнур, ударяючись у дошку, наносить лінію.



 

Використання розмічальних шаблонів

Для полегшення і прискорення розмітки, особливо коли йде мова про велику кількість однакових деталей, в столярній справі використовують шаблони. Використання шаблонів економить час на розмітці, зпрощує її, розмітка стає більш точною.Шаблони для розмітки бувають різноманітні за розмірами, формою і конструкцією. Виготовляють шаблони із листової сталі, фанери, твердих деревоволокнистих плит. Шаблон накладають на дошку, брусок, заготівку, а потім олівцем або шилом обводять контури.

 

 

Рис. 2. Шаблони для розмітки: а - накладний шаблон для розмітки шипів; б - шаблон для розмітки "ластівчиного хвоста", в - розміткова дошка Павліхіна, г - шаблон для розмітки шипів; 1 - ніж, 2 - паз, 3 - упор, 4 - боковий обмежувач, 5 - розміткова дошка, 6 - прийом розмітки, 7 - розмітка прямих шипів, 8 - в "ластівчиний хвіст"

 

Контрольні запитання:

1. Як проводять розмітку кутником?

2. Як проводять розмітку малкою?

3. Як проводять розмітку рейсмусом?

4. Для чого використовують шаблони?

 

 

 

Правила експлуатації та догляду за розмітковим інструментом

 

При роботі із розмітковим інструментом потрібно дотримуватися таких правил:

• металічні інструменти і шаблони потрібно протирати тканиною просякнутою олією ;

• шарніри не рідше одного разу на місяць змащувати олією;

• ніжки циркуля і шило загострювати з усіх сторін, для запобігання зміщення вістря в одну сторону;

• робочі кромки дерев’яних шаблонів доцільно оббивати жерстю, щоби запобігти їх пошкодженню;

• зберігати шаблони і інструменти потрібно в сухому місці;

• періодично перевіряти справність розміткового інструменту.

 

 


 

Контрольні запитання:

1. Чим протирають металічні інструменти і шаблони?

2. Скільки раз в місяць змащують олією шарніри?

3. Що роблять для запобігання пошкодження робочих кромок?

4. Де зберігають шаблони і роз міткові інструменти?

 

 

Призначення та способи пиляння

 

Пиляння – це операція розділення деревини на частини за допомогою багаторізцевого інструменту.

Для розпилювання лісоматеріалів використовуються ручні або механічні пили. Пила являє собою стрічку або диск із розміщеними на них зубами (різцями).

Зуби мають наступні параметри (див. рис. 1): крок (відстань між двома суміжними вершинами) і висоту (відстань між основою і вершиною). Для видалення стружки, яка утворюється під час пиляння, призначена впадина (пазуха). Кожний зуб пили має три ріжучі кромки – одну передню, коротку, і дві бокові.

 

 

Рис. 1. Елементи пили: 1 - бокові ріжучі кромки, 2 - лінія основи зубів пили, 3 - полотно пили, 4 - вершина зуба, 5 - пазуха, або впадина зуба пили, 6 - передня коротка ріжуча кромка, 7 - передня грань

 

У пил для повздовжнього пиляння зуби короткою ріжучою кромкою перерізають волокна, а бокові розділяють між собою за їх напрямком. Зуби таких пил мають форму гострокутного трикутника (див. рис.2, а), пряму заточку, ними можна пиляти тільки в одному напрямку.

При мішаному пилянні, процес пиляння відбувається так само як і при повздовжньому пилянні, відмінність полягає у формі зубів (прямокутного трикутника (див.рис.2, б)).

У пил для поперечного пиляння коротка ріжуча кромка розділяє волокна, а бокові перерізають їх. Зуби мають форму переважно рівнобедреного трикутника і двосторонню заточку (див. рис.2, в), тому ними можна пиляти в обох напрямках.

 

 

Рис. 2. Кути зубів пил: а) для повздовжнього пиляння б) для мішаного пиляння; в) для поперечного пиляння


 

Контрольні запитання:

1. Що називають пилянням?

2. Що являє собою пила?

3. Які є параметри зуба?

4. Яка форма зуба для поперечного пиляння?

 

Види та призначення ручних пил

 

Поперечна дворучна пила

Пили поперечні дворучні (рис.1,а) використовуються для поперечного розпилювання лісоматеріалів. Товщина пил 1.1 та 1,4мм. Зуби мають форму рівнобедреного трикутника, косу заточку, кут загострення 40...45+/-2°.

 

Ножеві пили

Ножеві пили, або ножівки, бувають широкі, вузькі і з обушком.

Ножівку широку (рис.1,б) використовують для поперечного розкрою брусків, широких дощок і плит. Товщина полотна 1,2мм. Форма зубів – рівнобедрений трикутник, коса заточка, кут загострення 40°. Ручку виготовляють із деревини твердих порід.

Ножівка вузька (рис.1,в) призначена для розпилювання тонких матеріалів і випилювання криволінійних заготівок, а також для скрізних пропилів. Товщина полотна 1,5мм.

Ножівка з обушком (рис.1,г) використовується для неглибоких пропилів. Верхня частина полотна має потовщення. Товщина полотна 0,8мм. Ножівка наградка використовується для нескрізного пропилювання. Товщина полотна 0,4...0,7мм. Нею можна випилювати вузькі пази.

 

Лучкові пили

Лучкові пили(рис.1,е) використовуються для повздовжнього і поперечного розпилювання деревини. Вони являють собою дерев’яний станок (лучок) із деревини твердих порід з натягнутим на нім полотном. Тятиву виготовляють із крученого лляного шнура діаметром 3мм.

Лучкові пили розпашні (розпускні) призначені для повздовжнього розпилювання. Вони мають полотно шириною 45...55мм, товщиною 0,4...0,7мм, крок зубів 5мм, кут загострення 40...50°, заточка зубів пряма.

Поперечні пили мають ширину полотна 20...25мм, крок зубів 4...5мм, кут загострення 65...80°, форма зубів – рівнобедрений трикутник.

Викружні пили призначені для криволінійного розпилювання . Мають довжину 500мм, ширину полотна 4...15мм, крок зубів 2...4мм, кут загострення 50...60°, зуби з прямою заточкою.

 

 

Рис. 1. Пили: а - дворучна поперечна, б - ножівка широка поперечна, в - ножівка вузька, г - ножівка з обушком, д - наградка, е - лучкова пила; 1 - полотно, 2 - ручки, 3 - стійки або бокові планки, 4 - тятива, 5 - серединник, 6 - закрутка

 


 

Контрольні запитання:

1. Для чого використовують пили поперечні дворучні?

2. Яка форма зубів широкої ножівки?

3. Для чого призначена ножівка наградка?

4. Для чого призначені викружні пили?

 

 

 

Обслуговування ручних пил

 

Розвід зубів

Для зменшення тертя і запобігаючи заїдання полотна пили в пропилі зуби потрібно розводити. Розвід зубів пил полягає в тому, що полотно пили затискають в лещата і вершини зубів почергово відгинають від основи приблизно на 2/3 висоти: парні в одну сторону а непарні - в іншу. При розпилюванні деревини твердих порід зуби розводять на 0,25-0,5мм, а мяких порід – на 0,5-1мм. Розводять зуби за допомогою звичайної або універсальної розводок. Точність розведення перевіряють шаблоном

 

Загострення зубів

В процесі пиляння зуби затуплюються, щоби повернути ріжучу здатність зубів, їх загострюють напильником. Загострення потрібно проводити рівномірно, без сильних зусиль (може призвести до перегрівання пили) так, щоби не було заусин. Пили для поперечного розкрою мають косу заточку, тому напильник при їх загостренні потрібно тримати під кутом 60-70°. Загостривши через один зуб з однієї сторони, загострюють пропущені зуби з іншої сторони.

Вершини загострювальних зубів повинні знаходитися на одній висоті, тому перед загостренням зуби вирівнюють по висоті фугуванням наступним чином: в дерев’яну колодку вставляють трьохгранний напильник, після чого колодку з напильником надівають на пилу і, рухаючи по полотні вирівнюють вершини зубів.

 

 

Рис. 1. Загострення і фугування пил: а - розміщення при прямому загостренні, б - розміщення при косому загостренні, в - загострення лучкової пили, закріпленої в лещатах, г - загострення лучкової пили, на дерев'яній колодці, д - фугування пил; 1 - напильник, 2 - колодка, 3 - пила

 

 


 

Контрольні запитання:

1. Для чого розводять зуби?

2. В чому полягає розвід зубів?

3. На які відстані розводять зуби?

4. Під яким кутом тримають напильник при загостренні косої заточки?

 

Прийоми пиляння. Безпека праці під час пиляння.

 

Процес пиляння

Перед роботою лучковою пилою перевіряють поверхню полотна і його натяг. Полотно повинно бути прямолінійним, без перекосів. По відношенню до станка (лучка) його встановлюють під кутом 30° і добре натягують.

Дошку, яку потрібно розпилювати вздовж, закріплюють на верстаку так, щоби частина, яку потрібно відпиляти, виступала ззовні (див. рис. 1,а). Далі за допомогою лінійки чи рейсмуса проводять розмітку, після чого лівою рукою беруть пилу за кінець стійки біля тятиви, а правою за другий кінець стійки біля полотна проводять пиляння, причому при холостому ході (вверх) пилу відводять від дна розпилу. Пиляти потрібно спокійно, рівно, без різких рухів і сильних нажимів. В процесі пиляння пилу необхідно тримати вертикально, тому що при її відхиленні пропил утвориться нерівний.

При поперечному розпилюванні (див. рис. 1,б) дошку кладуть на верстак так, щоби відпилювальна частина звисала з нього. Притримуючи заготівку лівою рукою, правою беруть за стійку лучкову пилу і рівномірно без натиску (пиляння здійснюється за рахунок ваги лучка) розпилюють дошку. Перед закінченням розпилювання рух пили потрібно сповільнити для запобігання відламування відрізків. Рух пили при пилянні повинен бути рівномірним (ритмічним) – від 60 до 80 разів за хвилину. Запил (початок пиляння) правильно проводять за допомогою великого пальця лівої руки, з плавним рухом на себе з невеликим натиском

 

Рис. 1. Розпилювання дошок: а - повздовжнє, б - поперечне, в - поперечне і під кутом лучковою пилою в розпи лювальному ящику

Організація робочого місця та безпека праці під час пиляння

При організації робочого місця слід звертати увагу на правильному розміщенні інструментів та пристроїв на робочому місці (інструменти повинні знаходитися в робочій зоні, розміщення їх повинне бути зручне у використанні).

Найбільш небезпечним моментом в роботі ручними пилами є запил. При роботі викружною пилою можливий розрив її полотна. При пилянні не можна тримати пальці лівої руки поблизу пропилу. Особливу увагу звернути на спецодяг (не повинно бути звисаючих частин).


Контрольні запитання:

1. Під яким кутом до лучка встановлюють полотно?

2. Опишіть процес повздовжнього пиляння?

3. Опишіть процес поперечного пиляння?

4. Яка техніка безпеки під час пиляння?

 

Інструменти для стругання

 

Призначення та види інструменту для стругання

Після розпилювання поверхня заготівки є нерівною, негладкою. Всі ці дефекти усувають струганням. Крім цього, при струганні заготівкам надають потрібної форми.

Стругання – операція різання деревини ножами, при яких траєкторія різання є прямою, яка співпадає з напрямком робочого руху.

Ручні інструменти, призначені для стругання деревини мають спільну назву – струги. Відповідно до призначення й форми оброблювальної поверхні існують різні види стругів, але всі вони діють за одним принципом, і в основному складаються з однакових частин.

 


 

Будова рубанка

Рубанок (див. рис. 1) являє собою дерев'яний корпус 1, в якому вставлений ніж 5, закріплений клином 4. Ніж 5 вставляють в гніздо (лоток) 3 корпуса під кутом 45? .

В підошві 8 рубанка є вузький проріз - 5,7...6,2мм, через який за підошву виступає лезо ножа. При грубому струганні лезо випускають на 1..3мм, при чистовому - на 0,1...0,3мм. З боків лотка 3 роблять заплечики для опирання клина 4. Для зручного переміщенню рубанка по матеріалі є ріжок 2. Підошва рубанка повинна бути гладкою і рівною.

Рубанок з одинарним ножем (див. рис. 1, а) використовують для першого стругання деревини і для стругання її після обробки шерхебелем

Рубанок з подвійним ножем (див. рис. 1, б) використовують для чистового стругання деревини. На відміну від рубанка з одинарним ножем він має крім ножа стружколом 9, котрим надломується стружка.

 

 

Рис. 1. Рубанки: а - з одинарним ножем, б - з подвійним ножем; 1 - корпус, 2 - ріжок, 3 - лоток, 4 - клин, 5 - ніж, 6 - упор, 7 - пробка, 8 - підошва, 9 - стружколом

 


 

 

Будова та призначення стругів для стругання плоских поверхонь

Для стругання плоских поверхонь крім рубанків (одинарного і подвійного) використовують: рубанок-медведка, шерхебель, фуганок, півфуганок, шліхтик, цинубель, торцевий рубанок.

Рубанок медведка (див. рис. 2, д) з двома ручками - для грубого стру¬гання двома робітниками.

Шерхебель (див. рис. 2, а) застосовують для грубого стругання. Різальна кромка ножа має овальну форму і виступає з підошви на 2-3 мм.

Фуганок (див. рис. 2, б) застосовують з подвійним ножем для стругання довгих деталей. Ударяючи молотком по кнопці (вставці 6)вибивають ніж з лотка фуганка. Поява суцільної безперервної стружки при струганні свідчить про рівність поверхні

Півфуганок менший за розміром від фуганка. Його застосовують для стругання коротких деталей.

Шліхтик - це вкорочений подвійний рубанок, яким зачищають торці, задири і завилькуваті місця (в нього кут різання до 60 градусів).

Цинубель (див. рис. 2, в) - це вкорочений рубанок з одинарним ножем з дрібними зубчиками. Його застосовують для надання поверхні шорсткості перед облицюванням шпоном.

Торцевий рубанок (див. рис. 2, г) призначений для стругання торців деталей. Ніж з підошви виходить косо, тому цю операцію можна виконувати рубанком, тримаючи його під кутом до торця деталі.

 

 

Рис. 2 Інструменти для стругання плоских поверхонь.

 


 

 

Будова та призначення стругів для стругання профільних поверхонь

Фальцгобель (див. рис. 3, а) застосовують для вибирання фальців і четвертей. Підошва фальцгобеля ступінчаста. Ножі його одинарні і прямі або косі. У верхній частині вони тонші на 1 мм, кути їх заокруглені.

Універсальний фальцгобель (див. рис. 3, б) дає змогу вибирати фальці різних розмірів за рахунок пересування металевих кутників 4 на підошві, які регулюють гвинтами 1. Для прорізування вертикальної стрічки фальця з боку колодки закріплений різець 2 за допомогою хомутика 3, який на протилежному боці має різь і гайку. Він врізаний у колодку і виступає з неї гострим кінцем 5 на поверхню підошви не більше 0,5 мм.

Шпунтубель (див. рис. 3, в) використовують для виготовлення прямокутного паза (шпунта). Він складається з колодки 8 (з ножами шириною 3-15 мм), напрямної планки 9, з'єднаних двома гвинтами 6 з гайками 7.

Федергебель (див. рис. 3, г) призначений для виготовлення на кромці гребеня, який потім вставляють у паз (шпунт). Він складається з колодки і ножа П-подібної форми або двох паралельних колодок з окремими ножами.

Грунтубель призначений для зачищання трапецієподібного паза, вибраного наградкою.

Зензубелем (див. рис. 3, д) відбирають і зачищають фальці на чверті. Його колодка вузька і висока, а підошва пряма. Ножі 12 мають форму пряму 10 або косу 11.

Галтель (див. рис. 3, є) використовують для вибирання жолобків. Тому різальна кромка ножа заокруглена.

Штабгебель (див. рис. 3, є) призначений для заокруглення лицьових кромок штапиків 13 і брусків, що використовують для прикриття швів. Різальна кромка ножа і підошви колодки увігнуті, лоток з однобічною виїмкою.

Кальовки застосовують для виготовлення фігурних профілів на кромках дощок і рамок. Колодка кальовки подібна до колодки фальцгобеля, тільки підошва і лезо ножа повинні мати форму, обернену профілю обробленої деталі.

Карнизиком вибирають у карнизних брусках і наличниках складні профілі.

Фігарей призначений для вибирання широкої фаски по боках фільонки. Його підошва широка і похила до горизонтальної під незначним кутом.

Горбач (див. рис. 3, ж) застосовують для стругання опуклих і ввігнутих поверхонь. Його підошва ввігнута або опукла, а ніж - подвійний.

 

 

Рис. 3. Інструменти для стругання профільних поверхонь.

 

 


 

Контрольні запитання:

1. Для чого призначене стругання?

2. З чого складається рубанок?

3. Яка будова та призначення рубанок з одиночним ножем?

4. Яка будова та призначення рубанок з подвійним ножем?

 

Прийоми стругання та обслуговування інструменту. Техніка безпеки

 

Підготовка ручних рубанків до роботи

Перед початком роботи стругальний інструмент потрібно налаштувати - вийняти ножі, загострити їх, вмонтувати з урахуванням подальшої обробки.

Для загастрення ніж рубанка виймають з лотка, притримуючи великим пальцем, і ударяючи киянкою по затилку колодки (див. рис. 2, а,б), в фуганку легкими ударами по кнопці. При заточуванні ножів на точилі з природнього каменю або на накладному крузі, круг обертається проти леза, при цьому ніж тримають під необхідним кутом без перекосів, рівномірно притискаючи до мокрого круга (до утворення задирів на передній грані ножа) (див. рис. 1). Правлять ніж на мармуровому бруску коловими рухами змочуванням водою або краплями гасу. Кут загострення перевіряють шаблоном, а правильність заточування фаски і леза ножа - кутником і лінійкою або "на око" (див. рис. 1).

 

 

Рис. 1. Заточування ножів рубанка: а - положення ножа при заточуванні на точилі, б - положення ножа при заточуванні на мармуровому бруску, в - перевірка заточування фаски, г - перевірка леза ножа "на око"; 1-2 - невірно, 3 - вірно.

Профільні ножі заточують на фігурних брусках або напилках відповідного профілю, а правлять на мармурових фігурних брусках або наждачним порошком з олією, накидаючи його на відрізок твердої деревини відповідного профілю.

Нагострений ніж встановлюють у лоток колодки, щільно притискають до ложа (кута присадки) і закріплюють клином (див. рис. 2, д). Тоді подають ніж вперед (див. рис. 2, в,г), щоб лезо виступало з підошви колодки без перекосу на 0,2-0,3мм, а в шерхебеля до 3мм. При зберіганні струга лезо ножа не повинно виступати з підошви.

 

 

Рис. 2. Прийоми розбирання на налаштування рубанків

 


 

 

Прийоми стругання

Перед початком роботи потрібно визначити лицьовий бік і напрямок волокон, щоб стругати за їх напрямком. Заготівки кріплять на верстаку за допомогою гребінок або в лещатах (див. рис. 3).

 

 

Рис. 3 Закріплення заготівок на верстаку для стругання: а - переднім затискним гвинтом, б - задньою затискною коробкою.

 

При струганні робітник повинен стояти в півоберта до верстака (див. рис. 4, г), корпус трохи нахилений вперед. Струг потрібно переміщувати тільки рухом на повний розмах рук. На початку стругання більше натискають на передню частину (колодки ) (див. рис. 4, а), а в кінці на задню. При русі інструмента назад частину колодки трохи піднімають, щоб не затупляти лезо. Торці і сучковиті місця стругають подвійним рубанком, шліхтиком, тримаючи їх під кутом "від себе" (див. рис. 4, в) і "на себе" (див. рис. 4, д).

 

 

Рис. 4. Прийоми стругання: а - вірно, б - невірно

 


 

 

Перевірка якості стругання

Після чтругання можуть виникнути такі дефекти: ворсистість - результат роботи тупими ножами; повздовжні смуги - при роботі з ножами, які мають викришені місця на лезі; шорсткість, задири, виколи; не прямокутні грані брусків (див. рис. 5, а) і торців (див. рис. 5, б), які перевіряють кутником. Якщо спочатку стругання натискати на задню частину колодки, а в кінці на передню, то одержимо спочатку і в кінці "заовалення". Якість обробки перевіряють "на око" (див. рис. 5, в) і за допомогою лінійки (див. рис. 5, г). Якість профільних деталей перевіряють шаблонами.

 

 

Рис. 5. Перевірка якості стругання

 


 

 

Правила безпеки праці при струганні

При ручному струганні деревини слід дотримуватись таких правил безпеки праці:

1. Оброблювальний інструмент слід міцно закріплювати у верстак або інший пристрій.

2. Не слід класти інструмент лезом догори, до себе.

3. Всі інструменти мають бути добре загострені.

4. Заточувати інструмент на точилі можна лише в захисних окулярах. Заточувальний інструмент надійно закріплювати.

5. Наждачний круг і різальні інструменти мають бути закритими захисними кожухами.

6. Інструмент необхідно зберігати в спеціально відведених місцях.

7. Не можна залишати інструмент на краю верстака, настилу.

8. При вибиванні ножа рубанка необхідно підтримувати його великим пальцем.

9. Прибирати стружку з боку підошви рубанка забороняється.

10. Під час стругання не допускається, щоб перед оброблюваною деталлю знаходився інструмент чи побічний матеріал.

 


 

 

Контрольні запитання:

1. Як витягнути ніж з рубанка чи фуганка?

2. Як заточують ножі?

3. Які можливі дефекти стругання?

4. Які правила безпеки праці при струганні?

 

 

Інструменти для довбання. Їх будова та застосування

 

Для утворення гнізд, проушин прямокутного перерізу в деталях з деревини використовують долота.

Долото складається із полотна з лезом на кінці та ручки. Для запобігання розколювання ручки від ударів молотком на неї зверху насаджують стальне кільце. Полотна доліт виготовляють з інструментальної сталі, ручки - з сухої деревини дуба, бука, граба, клена, білої акації, ясеня. Деревина повинна бути здоровою, без тріщин, гнилі, червоточини та вологістю більше 12%. Можна виготовляти ручки також із удароміцної пластмаси.

Хвостовик доліт повинен мати форму, яка забезпечує надійне кріплення полотна до ручки. Ручка повинна бути щільно та надійно насаджена на хвостовик. На ручці не повинно бути гострих кутів чи нерівностей. Полотно доліт і ручок покривають лаком.

 

 

Рис. 1. Долото: 1 - полотно, 2 - ручка, 3 - кільце, 4 - ковпачок

 

 


 

Контрольні запитання:

1. Для чого призначене долото?

2. З чого виготовляють полотна доліт?

3. З чого виготовляють ручки доліт?

4. З чого складається долото?

 

Технологія виконання довбання різних отворів

 

Довбання виконують за розміткою, для чого деталь міцно закріплюють на верстаку , а при довбанні наскрізних гнізд (див. рис. 1, а) розмітку роблять з двох боків і підкладають дошку, щоб не пошкодити кришку верстака. Наскрізні отвори довбають спочатку до половини з одного боку, а потім з другого. Щоб заглибити долото в деревину, по його ручці ударяють киянкою (див. рис. 1, г), внаслідок чого волокна перерізуються впоперек (див. рис. 1, в). Потім здійснюють удар по долоту, поставленого під кутом до площини в напрямку перерізання волокон, при цьому відділяється перша стружка. Далі повторюють цей процес роботи, тримаючи долото фаскою до середини гнізда.

 

 

Рис. 1 Прийоми довбання долотом

 


 

 

Контрольні запитання:

1. Як заглибити долото в деревину?

2. Яка особливість довбання наскрізних отворів?

3. Яка технологія довбання?

 

 

Види стамесок.

 

Для зачистки гнізд, пазів, шипів, зняття фасок використовують плоскі стамески (див. рис. 1, а), а для зачистки заокруглених шипів і обробки вгнутих і опуклих поверхонь - півкруглі стамески (див. рис. 1, б).

Як і в долотах, полотна стамесок виготовляють з інструментальної сталі, ручки - з деревини тих самих порід що і в долотах. Ріжуча кромка (лезо) повинна бути гостро заточена. Форма і розмір бурта повинні забезпечити достатню опору для ручки.

В плоских стамесках полотно являє собою рівну гладку стальну полосу, яка закінчується гострим лезом. Лезо стамески в роботі працює як ніж, перерізає чи розділяє волокна деревини.

 

 

Рис. 1. Стамести

 



Контрольні запитання:

1. Для чого призначена стамеска?

2. З чого складається стамеска?

3. З чого виготовляють полотно стамески?

Особливості використання та догляду стамесок

 

Різання стамескою виконують натисканням правою рукою на торець ручки, а лівою притискають лезо до матеріалу і спрямовують по наміченій лінії.

Прийоми роботи стамесками показані на рис. 1.

 

Рис.1. Прийоми роботи стамесками: а - підстругання; б - підчищення шипа; в - зачищування гнізда під завіси; г - різання по лінійці; д - зняття фаски на торці; е - зняття фаски на повздовжньому ребрі; є - прийоми зачищення увігнутого торця; ж - прийоми зачищування опуклого торця.

 

 

 

 

Безпека праці під час довбання та різання. Організація робочого місця

 

При роботі з стамесками необхідно дотримуватись таких правил безпеки праці та організації робочого місця:

1. Дерев'яні ручки повинні бути гладкими, без тріщин, довжиною, яка відповідає розмірам інструментів, але не менше ніж 150мм.

2. Оброблювальні заготівки слід міцно закріплювати у верстак або інший пристрій.

3. Передавати інструмент з рук в руки лише ручкою вперед.

4. Всі інструменти мають бути добре нагострені.

5. Користуватись інструментом без ручок забороняється.

6. Під час перенесення ручних інструментів леза їх мають бути закриті (в спеціальному чохлі).

7. Заточувати інструмент на точилі можна лише в захисних окулярах. Заточувальний інструмент надійно закріплювати.

8. Наждачний круг і різальні інструменти мають бути закритими захисними кожухами.

9. Інструмент необхідно зберігати в спеціально відведених місцях.

10. Не можна залишати інструмент на краю верстака, настилу.

11. При роботі з стамескою неможна різати в напрямку підтримуючої руки на себе, з упором заготівки в груди і в тому випадку коли деталь лежить на колінах.

 


 

Контрольні запитання:

1. Якою повинна бути ручка?

2. Які вимоги до розміщення інструменту на верстаку?

3. Які вимоги щодо напрямку різання?

 

 

 

Інструменти для свердління, їх види та призначення.

 

Свердління застосовують для виготовлення круглих (циліндричних) отворів під шипи (шканти), шурупи, болти тощо.

Свердла складаються із різця, а вгорі стержня - хвостовика, яким кріплять свердло в пристрій.

Ложкове (перове) свердло діаметром 1,5-15 мм (див. рис. 1, а) має робочий поздовжній жолобок, що закінчується гострим звуженим кінцем - лезом. Одна кромка загострена, а друга - тільки спрямовує і центрує свердло. Ложкові свердла застосовують рідко (під болти, нагелі, шурупи) тому, що необхідно стружку витягувати з отвору, натискати зверху, а якість обробки невелика.

Завиткоподібне свердло (б) застосовується так само, як і ложкові, але закінчується завитком, який угвинчується в деревину і частково викидає стружку.

Шилове свердло (в) має форму тригранника. Ним висвердлюють отвори під шурупи.

Центрове (центроперове) свердло (г) діаметром 12-15 мм у робочій частині має вигляд лопатки з шилоподібним центром і дорожником, що підрізує деревину по колу, і плоского різця, який знімає підрізану деревину по колу у вигляді гвинтової стружки. Радіус дорожника дещо більший від радіуса різця. Тому одержуємо отвори з чистими стінками. На центрове свердло необхідно натискати зверху, тому застосовують його для неглибоких отворів, оскільки воно не викидає стружку.

Гвинтове свердло (д) у вигляді гвинта, що закінчується двома різцями і конусоподібним гвинтом, який під час свердління втягує свердло в деревину без особливого натиску. Ці свердла дають змогу висвердлювати глибокі чисті отвори діаметром від 6 до 40 мм, оскільки стружка сама викидається на поверхню деревини.

Спіральні (шнекові) свердла (е) мають аналогічну будову, але тільки одну спіраль.

Пробкове свердло (є) закінчується сталевою циліндричною коробкою діаметром 15-20 мм з діаметральною перегородкою. Нижня кромка стінки (інколи з зубцями) підрізує деревину по колу, а діаметральна перегородка - плоским різцем. Пробкове свердло висвердлює сучки, які потім залатують пробками (вставками).

Зенкувальне свердло (ж) має вигляд конуса з поздовжніми канавками і застосовують для конічного розсвердлювання верхньої частини готових отворів під головки шурупів. На свердлильних верстатах застосовують спіральні свердла (з, і, к). Свердла гострять на наждачних брусках або дрібними напилками.

 

 

Рис. 1. Види свердл

 

 


 

Контрольні запитання:

1. Що називають свердлінням?

2. Для чого призначене ложкове свердло?

3. Для чого призначене центрове свердло?

4. Для чого призначене гвинтове свердло?

5. Для чого призначене пробкове свердло?

 

Технологія свердління отворів. Організація роботи при свердлінні.

 

Для ручного свердління застосовують такі пристосування: бурав, коловорот, свердлилка, шестеренчастий дриль, тріскачка.

Бурав (буравчик) (див. рис. 1, а, б) має Т-подібну ручку або хвостик з отвором для ручки, а з другого боку різальну гвинтову частину. Застосовують його для свердління неглибоких отворів діаметром від 2 до 38 мм.

Коловорот (в) складається зі стального колінчастого валика 3, посередині якого вільно насаджена ручка 4; внизу патрон 7 для кріплення свердла і тріскача 6; на верхньому кінці натискна головка 1.

Свердлилка (г) складається зі стального стержня з різьбою 11, патрона для свердла 12, вільно обертаючої головки 9 і металевої ручки-гайки 10. Застосовують його для свердління неглибоких отворів діаметром до 5 мм.

Шестеренчастий дриль (д) складається зі стержня (вала, шпинделя) з патроном 15 для свердла 16 і конічної зубчатої передачі 14. Обертанням ручки можна надати стержню через зубчату передачу однобічний обертальний рух. Натискають на дриль під час роботи безпосередньо верхньою ручкою.

Тріскачка застосовується в тих випадках, коли коловоротом неможливо робити повного оберту, або коли коловорот не підходить по висоті. На робочий вал тріскачки зверху нерухомо насаджений храповик з нахиленими зубцями, який обертається за допомогою бокової ручки. Внизу робочого вала розміщається патрон, в який вставляють свердло. Щоб не застосовувати тріскачку окремо, використовують коловорот із тріскачкою (е).

Прийоми роботи коловоротом показані на рис. 1. Якщо просвердлюють наскрізні отвори, то на місці виходу свердла під деталь підкладають брусок, щоб запобігти виколюванню. Центр свердла ставлять точно в центр позначеного отвору.

 

 

Рис. 1. Пристосування для ручного свердління і прийоми роботи ними: 4,17 - ручки, 2 - натискна головка, 3 - стержань колінчастий, 5 - кільце перемикач, 6 - механізм зчеплення, 7,12,15 - патрон, 8 - кулачки патрона, 9 - головка-грибок, 10 - ручка нарізна, 11 - спіральний стержень, 13 - ручка приводу, 14 - зубчата передача, 16 - свердло.

 



 

Контрольні запитання:

1. Які пристосування використовують для ручного свердління?

2. Для чого призначений бурав?

3. Для чого призначений коловорот?

4. Для чого призначена свердлилка?

5. Для чого призначена тріскачка?

 

Безпека праці під час свердління

 

При ручному свердлінні слід дотримуватись таких правил безпеки праці :

1. Оброблювальні заготівки слід міцно закріплювати у верстак або інший пристрій.

2. Передавати інструмент з рук в руки лише ручкою вперед.

3. Всі інструменти мають бути добре нагострені.

4. Заточувати інструмент на точилі можна лише в захисних окулярах. Заточувальний інструмент надійно закріплювати.

5. Наждачний круг і різальні інструменти мають бути закритими захисними кожухами.

6. Інструмент необхідно зберігати в спеціально відведених місцях.

7. Не можна залишати інструмент на краю верстака, настилу.

8. Наприкінці свердління обертання свердла слід сповільнити, щоб не пошкодити нижній край отвору.

9. Висвердлюючи горизонтальні отвори, ручку-головку впирають у кортус, притискаючи її рукою, а не грудьми.

10. Свердлильний інструмент слід тримати так, щоб свердло не було направлено в бік робітника.