Процес пиляння

Перед роботою лучковою пилою перевіряють поверхню полотна і його натяг. Полотно повинно бути прямолінійним, без перекосів. По відношенню до станка (лучка) його встановлюють під кутом 30° і добре натягують.

Дошку, яку потрібно розпилювати вздовж, закріплюють на верстаку так, щоби частина, яку потрібно відпиляти, виступала ззовні (див. рис. 1,а). Далі за допомогою лінійки чи рейсмуса проводять розмітку, після чого лівою рукою беруть пилу за кінець стійки біля тятиви, а правою за другий кінець стійки біля полотна проводять пиляння, причому при холостому ході (вверх) пилу відводять від дна розпилу. Пиляти потрібно спокійно, рівно, без різких рухів і сильних нажимів. В процесі пиляння пилу необхідно тримати вертикально, тому що при її відхиленні пропил утвориться нерівний.

При поперечному розпилюванні (див. рис. 1,б) дошку кладуть на верстак так, щоби відпилювальна частина звисала з нього. Притримуючи заготівку лівою рукою, правою беруть за стійку лучкову пилу і рівномірно без натиску (пиляння здійснюється за рахунок ваги лучка) розпилюють дошку. Перед закінченням розпилювання рух пили потрібно сповільнити для запобігання відламування відрізків. Рух пили при пилянні повинен бути рівномірним (ритмічним) – від 60 до 80 разів за хвилину. Запил (початок пиляння) правильно проводять за допомогою великого пальця лівої руки, з плавним рухом на себе з невеликим натиском

 

Рис. 1. Розпилювання дошок: а - повздовжнє, б - поперечне, в - поперечне і під кутом лучковою пилою в розпи лювальному ящику

Організація робочого місця та безпека праці під час пиляння

При організації робочого місця слід звертати увагу на правильному розміщенні інструментів та пристроїв на робочому місці (інструменти повинні знаходитися в робочій зоні, розміщення їх повинне бути зручне у використанні).

Найбільш небезпечним моментом в роботі ручними пилами є запил. При роботі викружною пилою можливий розрив її полотна. При пилянні не можна тримати пальці лівої руки поблизу пропилу. Особливу увагу звернути на спецодяг (не повинно бути звисаючих частин).


Контрольні запитання:

1. Під яким кутом до лучка встановлюють полотно?

2. Опишіть процес повздовжнього пиляння?

3. Опишіть процес поперечного пиляння?

4. Яка техніка безпеки під час пиляння?

 

 

Призначення та види інструменту для стругання

Після розпилювання поверхня заготівки є нерівною, негладкою. Всі ці дефекти усувають струганням. Крім цього, при струганні заготівкам надають потрібної форми.

Стругання – операція різання деревини ножами, при яких траєкторія різання є прямою, яка співпадає з напрямком робочого руху.

Ручні інструменти, призначені для стругання деревини мають спільну назву – струги. Відповідно до призначення й форми оброблювальної поверхні існують різні види стругів, але всі вони діють за одним принципом, і в основному складаються з однакових частин.

 


 

Будова рубанка

Рубанок (див. рис. 1) являє собою дерев'яний корпус 1, в якому вставлений ніж 5, закріплений клином 4. Ніж 5 вставляють в гніздо (лоток) 3 корпуса під кутом 45? .

В підошві 8 рубанка є вузький проріз - 5,7...6,2мм, через який за підошву виступає лезо ножа. При грубому струганні лезо випускають на 1..3мм, при чистовому - на 0,1...0,3мм. З боків лотка 3 роблять заплечики для опирання клина 4. Для зручного переміщенню рубанка по матеріалі є ріжок 2. Підошва рубанка повинна бути гладкою і рівною.

Рубанок з одинарним ножем (див. рис. 1, а) використовують для першого стругання деревини і для стругання її після обробки шерхебелем

Рубанок з подвійним ножем (див. рис. 1, б) використовують для чистового стругання деревини. На відміну від рубанка з одинарним ножем він має крім ножа стружколом 9, котрим надломується стружка.

 

 

Рис. 1. Рубанки: а - з одинарним ножем, б - з подвійним ножем; 1 - корпус, 2 - ріжок, 3 - лоток, 4 - клин, 5 - ніж, 6 - упор, 7 - пробка, 8 - підошва, 9 - стружколом

 


 

 

Будова та призначення стругів для стругання плоских поверхонь

Для стругання плоских поверхонь крім рубанків (одинарного і подвійного) використовують: рубанок-медведка, шерхебель, фуганок, півфуганок, шліхтик, цинубель, торцевий рубанок.

Рубанок медведка (див. рис. 2, д) з двома ручками - для грубого стру¬гання двома робітниками.

Шерхебель (див. рис. 2, а) застосовують для грубого стругання. Різальна кромка ножа має овальну форму і виступає з підошви на 2-3 мм.

Фуганок (див. рис. 2, б) застосовують з подвійним ножем для стругання довгих деталей. Ударяючи молотком по кнопці (вставці 6)вибивають ніж з лотка фуганка. Поява суцільної безперервної стружки при струганні свідчить про рівність поверхні

Півфуганок менший за розміром від фуганка. Його застосовують для стругання коротких деталей.

Шліхтик - це вкорочений подвійний рубанок, яким зачищають торці, задири і завилькуваті місця (в нього кут різання до 60 градусів).

Цинубель (див. рис. 2, в) - це вкорочений рубанок з одинарним ножем з дрібними зубчиками. Його застосовують для надання поверхні шорсткості перед облицюванням шпоном.

Торцевий рубанок (див. рис. 2, г) призначений для стругання торців деталей. Ніж з підошви виходить косо, тому цю операцію можна виконувати рубанком, тримаючи його під кутом до торця деталі.

 

 

Рис. 2 Інструменти для стругання плоских поверхонь.

 


 

 

Будова та призначення стругів для стругання профільних поверхонь

Фальцгобель (див. рис. 3, а) застосовують для вибирання фальців і четвертей. Підошва фальцгобеля ступінчаста. Ножі його одинарні і прямі або косі. У верхній частині вони тонші на 1 мм, кути їх заокруглені.

Універсальний фальцгобель (див. рис. 3, б) дає змогу вибирати фальці різних розмірів за рахунок пересування металевих кутників 4 на підошві, які регулюють гвинтами 1. Для прорізування вертикальної стрічки фальця з боку колодки закріплений різець 2 за допомогою хомутика 3, який на протилежному боці має різь і гайку. Він врізаний у колодку і виступає з неї гострим кінцем 5 на поверхню підошви не більше 0,5 мм.

Шпунтубель (див. рис. 3, в) використовують для виготовлення прямокутного паза (шпунта). Він складається з колодки 8 (з ножами шириною 3-15 мм), напрямної планки 9, з'єднаних двома гвинтами 6 з гайками 7.

Федергебель (див. рис. 3, г) призначений для виготовлення на кромці гребеня, який потім вставляють у паз (шпунт). Він складається з колодки і ножа П-подібної форми або двох паралельних колодок з окремими ножами.

Грунтубель призначений для зачищання трапецієподібного паза, вибраного наградкою.

Зензубелем (див. рис. 3, д) відбирають і зачищають фальці на чверті. Його колодка вузька і висока, а підошва пряма. Ножі 12 мають форму пряму 10 або косу 11.

Галтель (див. рис. 3, є) використовують для вибирання жолобків. Тому різальна кромка ножа заокруглена.

Штабгебель (див. рис. 3, є) призначений для заокруглення лицьових кромок штапиків 13 і брусків, що використовують для прикриття швів. Різальна кромка ножа і підошви колодки увігнуті, лоток з однобічною виїмкою.

Кальовки застосовують для виготовлення фігурних профілів на кромках дощок і рамок. Колодка кальовки подібна до колодки фальцгобеля, тільки підошва і лезо ножа повинні мати форму, обернену профілю обробленої деталі.

Карнизиком вибирають у карнизних брусках і наличниках складні профілі.

Фігарей призначений для вибирання широкої фаски по боках фільонки. Його підошва широка і похила до горизонтальної під незначним кутом.

Горбач (див. рис. 3, ж) застосовують для стругання опуклих і ввігнутих поверхонь. Його підошва ввігнута або опукла, а ніж - подвійний.

 

 

Рис. 3. Інструменти для стругання профільних поверхонь.

 

 


 

Контрольні запитання:

1. Для чого призначене стругання?

2. З чого складається рубанок?

3. Яка будова та призначення рубанок з одиночним ножем?

4. Яка будова та призначення рубанок з подвійним ножем?

 

 

Підготовка ручних рубанків до роботи

Перед початком роботи стругальний інструмент потрібно налаштувати - вийняти ножі, загострити їх, вмонтувати з урахуванням подальшої обробки.

Для загастрення ніж рубанка виймають з лотка, притримуючи великим пальцем, і ударяючи киянкою по затилку колодки (див. рис. 2, а,б), в фуганку легкими ударами по кнопці. При заточуванні ножів на точилі з природнього каменю або на накладному крузі, круг обертається проти леза, при цьому ніж тримають під необхідним кутом без перекосів, рівномірно притискаючи до мокрого круга (до утворення задирів на передній грані ножа) (див. рис. 1). Правлять ніж на мармуровому бруску коловими рухами змочуванням водою або краплями гасу. Кут загострення перевіряють шаблоном, а правильність заточування фаски і леза ножа - кутником і лінійкою або "на око" (див. рис. 1).

 

 

Рис. 1. Заточування ножів рубанка: а - положення ножа при заточуванні на точилі, б - положення ножа при заточуванні на мармуровому бруску, в - перевірка заточування фаски, г - перевірка леза ножа "на око"; 1-2 - невірно, 3 - вірно.

Профільні ножі заточують на фігурних брусках або напилках відповідного профілю, а правлять на мармурових фігурних брусках або наждачним порошком з олією, накидаючи його на відрізок твердої деревини відповідного профілю.

Нагострений ніж встановлюють у лоток колодки, щільно притискають до ложа (кута присадки) і закріплюють клином (див. рис. 2, д). Тоді подають ніж вперед (див. рис. 2, в,г), щоб лезо виступало з підошви колодки без перекосу на 0,2-0,3мм, а в шерхебеля до 3мм. При зберіганні струга лезо ножа не повинно виступати з підошви.

 

 

Рис. 2. Прийоми розбирання на налаштування рубанків

 


 

 

Прийоми стругання

Перед початком роботи потрібно визначити лицьовий бік і напрямок волокон, щоб стругати за їх напрямком. Заготівки кріплять на верстаку за допомогою гребінок або в лещатах (див. рис. 3).

 

 

Рис. 3 Закріплення заготівок на верстаку для стругання: а - переднім затискним гвинтом, б - задньою затискною коробкою.

 

При струганні робітник повинен стояти в півоберта до верстака (див. рис. 4, г), корпус трохи нахилений вперед. Струг потрібно переміщувати тільки рухом на повний розмах рук. На початку стругання більше натискають на передню частину (колодки ) (див. рис. 4, а), а в кінці на задню. При русі інструмента назад частину колодки трохи піднімають, щоб не затупляти лезо. Торці і сучковиті місця стругають подвійним рубанком, шліхтиком, тримаючи їх під кутом "від себе" (див. рис. 4, в) і "на себе" (див. рис. 4, д).

 

 

Рис. 4. Прийоми стругання: а - вірно, б - невірно

 


 

 

Перевірка якості стругання

Після чтругання можуть виникнути такі дефекти: ворсистість - результат роботи тупими ножами; повздовжні смуги - при роботі з ножами, які мають викришені місця на лезі; шорсткість, задири, виколи; не прямокутні грані брусків (див. рис. 5, а) і торців (див. рис. 5, б), які перевіряють кутником. Якщо спочатку стругання натискати на задню частину колодки, а в кінці на передню, то одержимо спочатку і в кінці "заовалення". Якість обробки перевіряють "на око" (див. рис. 5, в) і за допомогою лінійки (див. рис. 5, г). Якість профільних деталей перевіряють шаблонами.

 

 

Рис. 5. Перевірка якості стругання

 


 

 

Правила безпеки праці при струганні

При ручному струганні деревини слід дотримуватись таких правил безпеки праці:

1. Оброблювальний інструмент слід міцно закріплювати у верстак або інший пристрій.

2. Не слід класти інструмент лезом догори, до себе.

3. Всі інструменти мають бути добре загострені.

4. Заточувати інструмент на точилі можна лише в захисних окулярах. Заточувальний інструмент надійно закріплювати.

5. Наждачний круг і різальні інструменти мають бути закритими захисними кожухами.

6. Інструмент необхідно зберігати в спеціально відведених місцях.

7. Не можна залишати інструмент на краю верстака, настилу.

8. При вибиванні ножа рубанка необхідно підтримувати його великим пальцем.

9. Прибирати стружку з боку підошви рубанка забороняється.

10. Під час стругання не допускається, щоб перед оброблюваною деталлю знаходився інструмент чи побічний матеріал.

 


 

 

Контрольні запитання:

1. Як витягнути ніж з рубанка чи фуганка?

2. Як заточують ножі?

3. Які можливі дефекти стругання?

4. Які правила безпеки праці при струганні?