Нарощування — це доточування деревини по висоті..

Нарощування використовується при виготовленні стовпів, щогл тощо.

 

 

Рис. 1 Нарощування: а - впритул з потайним шипом; б - впритул з наскрізним гребенем, в - впівдерева з кріпленням болтами, г - впівдерева з кріпленням штабовою сталлю, д - впівдерева з кріпленням хомутами, е - косим прирубом з кріпленням хомутами , ж - впритик з накладками і кріпленням болтами.

 


 

Контрольні запитання:

1. Що називається зрощуванням?

2. Де використовують зрощування?

3. Які є найпростіші способи зрощування?

4. В чому полягає зрощування брусків?

5. Які є способи зрощування навантажених деталей врубками?

 

 

Види шипів та їх призначення

Бруски столярних виробів з'єднуються між собою шипами. Шипом називається виступ 3, 4 (рис. 2) на торці бруска, який заходить у відповідне гніздо (7, 6) або вушко 5.

Шипи, які проходять наскрізь деталі називаються відкритими (наскрізними), а якщо гніздо не наскрізне, то шип називається глухим. Види шипів показані на рис. 1. Одинарні і подвійні шипи застосовують для виготовлення вікон і дверей, "ластівчин хвіст" -для виготовлення ящиків, шухляд, тому їх ще називають ящикові з'єднання. Для міцності табуреток і столів застосовують шипи з півпотемком наскрізні і ненаскрізні (глухі). З'єднання на круглий вставний шип застосовують при складанні ящиків і щитів меблів.

 

 

Рис. 1. Види шипів: а - одинарний, б - подвійний, в - багаторазовий, г - круглий, д - "ластівчиний хвіст", е - однобічний ластівчин хвіст, ж, з - зубчасті, и - гніздо, к,л - вушка, м - глухий шип, н - шип потайний, о - шип з півпотемком.

 


 

 

Основні елементи шипових з'єднань, розмічання і нарізання їх

Основні елементи шипових з'єднань подані на рис. 2

 

 

Рис. 2. Основні елементи шипових з'єднань: а,б - одинарні шипові з'єднання, в - з'єднання на круглий шип; 1 - щічка, 2 - заплечики, 3 - круглий шип (шкант), 4 - шип плоский, 5,7 - вушко, 6 - гніздо плоского шипа, 7 - гніздо круглого шипа.

 

Для розмітки одинарного шипа і вушка беруть ще необторцьовані бруски, кладуть у ряд на верстак, щільно притискають один до одного лицьовим (базовим) боком уверх і вирівнюють їх кінці. Потім за допомогою кутника проводять контрольну лінію (рис. 3, а), від якої відкладають ширину брусків і проводять за допомогою кутника другу лінію. Перша риска буде означати місце торцювання, друга - місце заплечиків. Потім за допомогою кутника проводять лінії навколо бруска, причому при замиканні бруска кінці ліній повинні збігатися. Шипи розмічають рейсмусом або гребінкою. У брусках, призначених для експлуатації у вертикальному положенні, роблять вушка.

При з'єднанні фальцьованих брусків від лінії, проведеної на відстані ширини бруска від торців, проводять на всіх брусках ще одну лінію на відстані, яка дорівнює ширині фальца. При виготовленні шипів один заплечик зарізають до цієї лінії (рис. 3, б). Для випилювання вушка пропил іде у видовбаній частині деревини. При цьому половина риски зрізається, а друга половина залишається на стінках вушок. Для запилювання пилку з дрібними зубцями ставлять на ближче ребро під кутом 15-20° до торця і спочатку роблять три-чотири рухи на себе, не сильно тиснучи на неї. Коли полотно пилки заглибиться, пилку переміщають рівномірно в обидва боки.

Необхідно слідкувати, щоб не заглиблювати пропили за риски. Для довбання вушок на верстаку закріплюють брусок струбцинами і довбають, спочатку до половини товщини бруска, а потім повертають брусок і продовжують довбати.

 

 

Рис. 3. Розмічання і запилювання шипів і вушок.

 


 

 

Столярні кутові кінцеві з'єднання

У залежності від назви шипів, на рис. 4 подані кутові з'єднання.

Щоб перенести розміри шипі із креслення, роблять розмітку за допомогою кутника, загостреного олівця і рейсмуса.

 

 

Рис. 4. Кутові кінцеві з'єднання: а - наскрізним одинарним шипом, б - подвійним, в - потрійним, г - з напівпотемком глухим, д - з напівпопемком наскрізним, е - з потемком глухим, є - з потемком наскрізним, ж - вставним круглим шипом, "на вус": з - круглим шипом, і - плоским вставним глухим шипом, к - плоским вставним наскрізним шипом, л - шипом з потемком трикутним.

 


 

 

Столярні кутові серединні з'єднання

Розміри шипів, вушок та інших елементів такі самі, як і в кутових з'єднаннях. Серединні з'єднання подані на рис. 5.

 

 

Рис. 5. Серединні з'єднання брусків: а - впівдерева глухим сковороднем (1), наскрізним напівсковороднем (2), наскрізним сковороднем (3); б - вушком; в - наскрізним одинарним шипом; г - наскрізним подвійним шипом; д - потайним шипом.

 

 

 

Рис. 6. Перехресне з'єднання: а - впівдерева, б - на третину дерева, в - на чверть дерева, г - з зарубкою одного бруса

 


 

 

Ящикові з'єднання

Найчастіше використовують такі ящикові з'єднання (див.рис. 7):

- прямим відкритим шипом (а);

- з'єднання на відкритий шип "ластівчин хвіст" (б);

- з'єднання напівпотайними шипами (в);

- з'єднання на потайний шип (г);

- з'єднання на відкритий круглий вставний шип (д).

Ящикові з'єднання найраціональніше розмічати за шаблонами, або застосовувати шипорізні верстати.

 

 

Рис. 7. Кутове ящикове з'єднання

 


 

 

Контрольні запитання:

1. Що називають шипом?

2. Які є види шипів?

3. Які є основні елементи шипових з'єднань?

4. Які є види кутових кінцевих з'єднань?

5. Які є види кутових серединних з'єднань?

 

 

Нагелі виготовляють з деревини твердих порід (зі зрізаною фаскою на кінці) (рис.1, а) або сталеві, циліндричної форми діаметром 3-12 мм, і пластинчасті. їх застосовують як додаткове кріплення в кутових та серединних з'єднаннях і при зрощуванні деревини. Відстань між осями нагелів показана на рис. 1, б; 2, а, б. У розтягнутих елементах необхідно нагелі додатково закріплювати стяжними болтами, для яких діаметри отворів повинні бути більші за діаметр болта на 1-2 мм. Отвори під болти і нагелі повинні бути перпендикулярними до з'єднувальних елементів. Нагелі вставляють в отвори щільно. Глибина отвору повинна бути більшою за довжину нагеля на 2 мм. Пластинчасті нагелі (для складених балок) товщиною 12, 26 мм і довжиною 54, 72 мм врізають на глибину не більше 0,2 висоти перетину бруса.

 

 

Рис. 1 Скріплення деталей за допомогою нагелів.

Деталі грубих столярно-теслярських виробів скріплюють цвяхами. Діаметр цвяха повинен бути приблизно в 10 разів менший від товщини деталей; довжина цвяха повинна дорівнювати потрійній товщині верхньої деталі, а якщо цвяхи проходять на протилежний бік з'єднувальних деталей, то їх кінці загинають впоперек волокон. Якщо діаметр цвяха більший, ніж 6 мм, то його забивають у попередньо просвердлений отвір 0,9 діаметра цвяха, що забивають і глибиною не менше 0,6 довжини цвяха. Відстань між осями цвяхів» забитих у з'єднувальні деталі, показана на рис. 2, в.

 

 

Рис. 2. Схема розміщення нагелів, цвяхів: а - у прямий ряд, б - в шаховому порядку, в - цвяхів.

Щоб виріб мав гарний зовнішній вигляд, головку цвяха розплющують або зовсім усувають, перетворюючи цвях у шпильку. Розплющену головку установлюють уздовж волокон деревини (рис. 3, б), а цвяхи забивають під кутом (рис. 3, а). Щоб забити цвях у деревину твердих порід, його трохи забивають і виймають. Заглибину заповнюють парафіном, знову вставляють у це саме місце цвях і забивають його остаточно.

Шурупами кріплять петлі, ручки, замки, косинці тощо. Щоб шуруп міцно тримався, його необхідно тільки загвинчувати викруткою або шуруповертом. У деревину твердих порід шурупи загвинчують у просвердлені отвори діаметром трохи меншим від діаметра шурупа, глибиною на 1/2-3/4 довжини шурупа. Для шурупів великого діаметра (глухарів) просвердлюють наскрізний отвір; під головку шурупа та гайку підкладають шайби, щоб не зминало деревину. Відстань між сусідніми шурупами вздовж волокон - 10 діаметрів, а відстань від кромки деталі до осі шурупа і між осями впоперек волокон - 5 діаметрів шурупа.

 

 


 

Контрольні запитання:

1. Що називають нагелями?

2. Де використовують нагелі?

3. Який діаметр цвяха повинен бути для з'єднання деревини?

4. А якою повинна бути довжина цвяха?

5. Як забити цвях у деревину твердих порід?