З’єднання на клею

 

 

Склеювання - це один з найпоширеніших способів з'єднання матеріалів між собою, при якому клей проникає в міжклітинні і внутрішньоклітинні простори деревини, твердіє, з'єднуючи склеюванні поверхні. Міцність клейового шва залежить від рівномірності просочування клейовим розчином склеюваних поверхонь, якості клею, технологічної 11 ослідовності виконання робіт, режиму склеювання, а також під щільності прилягання цих поверхонь. Тепер склеювання широко застосовують у виробництві меблів і в будівництві (склеєні балки, арки, ферми, крокви тощо).

Склеювання дає змогу використовувати відходи деревини, деревину зниженої якості, а також зменшує жолоблення деталей. Задовільної міцності клейові з'єднання досягають при дотримуванні режиму склеювання. Тобто, вологість заготівок повинна бути в межах 5-15% , а клас шорсткості поверхні деревини - не нижче 8-го. Для якісного склеювання потрібно, щоб температура заготівок перед склеюванням була в межах 15-20С. Клей необхідно наносити рівним шаром товщиною 0,1-0,15 мм механізованим способом або за допомогою валиків і пензлів. Витрата синтетичного клею становить 0,35-0,5 кг/м2 склеюванної поверхні. В'язкість клею визначають за допомогою віскозиметра, яким вимірюється час витікання (в секундах) 100 см. кубічного клею при температурі 20С).

Після нанесення (намащування) клею, як правило, на обидві склеювані поверхні іаготовки, вони стискуються струбцинами, пневматично-шланговими пресами (ваймами) (рис. 1) або спеціальним устаткуванням під тиском 0,3-1,2 МПа. Тривалість витримування в пресі склеюваних деталей становить 10-15хв (для синтетичних клеїв) при нагріванні клейового шва, а без підігрівання для всіх клеїв - 2-6годин. Тривалість витримування після розпресування до повторної обробки 24-48 годин.

Блок 2 (рис. 1, Б), який підлягає склеюванню, встановлюють між нерухомою 3 та опорною 1 балками. Через кран 7 і ніпель 6 подається стиснуте повітря в шланг 5, який наповнюється стиснутим повітрям і, відсуваючи балку 3, стискає склеєний блок. У неробочому стані за допомогою пружини 4 стискається шланг. При склеюванні деревини температура в приміщенні має становити 18-25 С, а вологість повітря 50-60%. Розкол по клею деревини свідчить про низьку міцність склеювання. При склеюванні дошки підбирають так, щоб товщина їх не перевищувала 32-50 мм, а напрямок волокон співпадав.

 

 

Рис. 1. Струбцини і вайми: А - струбцини: а - звичайні гвинтові, б - важільні, в - для кромок, г - хомутові, д - кутові; Б - пневматично-шланговий прес (вайма): 1,8- нерухомі блоки, 2 - блок, 3 -рухома балка, 4 - пружина, 5 - шланг, 6 - ніпель, 7 - кран.

При застосуванні глютинового клею подрібнюють плитки або використовують гранули клею (1) (рис. 2), які завантажують у бачок (1 ч. сухого клею на 1-2 ч. води). Після набухання клею (через 6-12 годин) його варять при температурі 70-80 С у котлі з подвійними стінками, між якими налита вода. Обладнання для приготування клею подані на рис.2. Розчин придатний для використання через 10 хв, якщо при перемішуванні в ньому немає згустків.

 

 

Рис. 2. Обладнання для приготування клею: а - котел; 1 - клей, 2 -вода, 3 -пара для нагрівання води; б -клеєварка; 1 - цеберка з кришкою, 2 - клей, 3 - котел, 4 - вода; в - електроклеєварка; 1 - бачок для клею, 2 - бачок для води, 3 - кран для води, 4 - підставка.

 

Для приготування казеїнового клею (його дедалі менше застосовують) в посудину наливають потрібну кількість води і безперервно помішуючи, додають порошок клею (30-60 хв) до утворення однорідної сметаноподібної маси. На 1 ч клею беруть 2 ч води. Використовують його не більше, як за 6 годин.

При приготуванні синтетичних (смоляних) клеїв до розчиненої смоли додають стужавлювач (для гарячого склеювання) - хлорид амонію 0,2-1,5% до маси смоли, а для холодного - 10% -ва щавлева кислота. В'язкість смоляних клеїв має бути в межах 30-300 с за віскозиметром ВЗ-4. Життєздатність синтетичних клеїв 2-6 год.