Види діелектриків

Навіть найпростіша електрична схема не може бути виконана без використання провідникових і діелектричних матеріалів. У діелек­тричних матеріалів електропровідність практично відсутня, точніше, має дуже мізерне значення порівняно з провідниковими матеріа­лами, тому що між валентною зоною та зоною провідності існує енергетичний поріг, які електрони за звичайних умов недодають.

За призначенням діелектричні матеріали можна розподілити на електроізоляційні матеріали та активні діелектрики.

Основне призначення електроізоляційних матеріалів — це пере­шкода проходженню струму шляхами, небажаними для роботи даної електричної схеми. їх використовують для створення елект­ричної ізоляції, що оточує струмопровідні частини електричних пристроїв і відокремлює одна від одної частини, що знаходяться під різними електричними потенціалами. Призначення електричної ізоляції — це недопущення проходження електричного струму за будь-якими небажаними шляхами, крім передбачених електричною схемою пристроїв.

Електроізоляційні матеріали використовуються, як діелектри­ки в електричних конденсаторах для створення певного значення його електричної ємності, а в деяких випадках для забезпечення певного виду залежності цієї ємності від температури або інших факторів.

Активні діелектрики, тобто діелектрики з керованими власти­востями, не тільки створюють електричну ізоляцію (тобто викону­ють «пасивну» роль), але в різних пристроях використовується зміна їх параметрів під дією різних факторів. До активних діелек­триків належать сегнетоелектрики, п’єзоелектрики і електрети. У сегнетоелектриків діелектрична проникність суттєво змінюється при зміні напруженості електричного поля і при зміні температури. П’єзоелектрики генерують електричні заряди під дією механічних напружень і, навпаки, змінюють свої розміри під дією електричного поля. Електрети можуть розглядатися як електричні аналоги постійних магнітів, оскільки вони здатні тривало зберігати елек­тричний заряд.

Електроізоляційні матеріали за агрегатним станом розділяються на тверді, рідкі й газоподібні. Особливу групу станов­лять матеріали, які тверднуть. У процесі виробництва виробів їх вводяться в ізоляцію рідкими або пластичними, але потім вони ста­ють твердими речовинами.

За хімічною основою електроізоляційні матеріали поділяються на органічні (сполуки вуглецю з воднем, азотом, кис­нем і деякими іншими елементами) та неорганічні.

Неорганічні матеріали порівняно з органічними мають вищу нагрівостійкість.

Розрізняють також природні, штучні і синтетичні електроізо­ляційні матеріали. Природні електроізоляційні матеріали — це ма­теріали природного походження, які використовуються без хімічної переробки. Штучні електроізоляційні матеріали одержують шля­хом хімічної переробки природної сировини. Синтетичні елект­роізоляційні матеріали одержують методом хімічного синтезу.

Електроізоляційні матеріали важно також розділити на полярні її неполярні для оцінювання їхніх електричних, адгезивних власти­востей, гігроскопічності та ін.

 

Please publish modules in offcanvas position.