Руйнування ґрунту під впливом природних і антропогенних чинників назива­ється ерозією. Площа земель в Україні, де треба здійснювати протиерозійні захо­ди, становить близько 18 млн гектарів.

Водна ерозія може бути спричинена внаслідок дії дощових крапель (крапельна ерозія), поверхневого стоку талих вод (весняна), дощових або зливових вод (літня або зимова), поливних вод (іригаційна). Іригаційна ерозія виникає в результаті зро­шення сільськогосподарських культур на схилових землях. Найбільше розвивається вона за зрошення поливом по борознах, найменше - за дощування. Розосередже­ний стік вод призводить до змивання ґрунтів (площинної ерозії), утворюються не­великі струмові розмиви. Концентрований стік вод утворює вимоїни та яри (роз­мивання ґрунтів, лінійна або глибинна ерозія).

Вітрова ерозія може бути місцевою у вигляді пилових (чорних) бур і виду­вання ґрунту взимку зі снігом. Місцева ерозія виникає на ріллі за швидкості вітру не менше як 12-15 м/с. Найшкідливішим видом вітрової ерозії є пилова буря, що руйнує і видуває верхній шар ґрунту.

Агротехнічна ерозія виникає під час оранки ґрунту на крутих понад 8° схи­лах, коли орний шар поступово зсувається по схилу і верхня його частина втрачає гумус.

Під впливом вітрової ерозії виникають видуті ґрунти, водної - змиті або розми­ті, агротехнічної - виорані.

Профілактика ерозії полягає в застосуванні звичайної або спеціальної агро­техніки, диференційованої залежно від сільськогосподарських культур з урахуван­ням їх розміщення на окремих елементах рельєфу та небезпечності розвитку еро­зійних процесів.

Кулісні культури, пожнивні рештки на поверхні ґрунту також зменшують силу вітру, що сприяє боротьбі з вітровою ерозією.

Важливими протиерозійними заходами обробітку ґрунту в умовах достат­нього зволоження є оранка впоперек схилу, контурний обробіток, оранка з ґрун­топоглиблювачами або плугами з вирізними полицями, комбінована полице- во-безполицева оранка, ступенева, у якої парні полиці плуга встановлюють на 10­12 см глибше, оранка з одночасним формуванням на полі протиерозійного рельєфу (борозен, валиків, ямок, переривчастих борозен), плоскорізний обробіток зі збереженням стерні, смугове розпушування ґрунту, щілювання посівів і ґрунту, кротування тощо.

Система протиерозійного обробітку ґрунту здійснюється під час основного і передпосівного обробітків. Основний обробіток ґрунту і сівбу на схилах прово­дять тільки впоперек схилу або по горизонталях - кожна борозна, гребінь, рядок висіяної культури перешкоджають поверхневому стіканню, зменшують змивання і збільшують запаси вологи в ґрунті.

У районах надмірного зволоження обробіток ґрунту і сівбу проводять під ку­том 2-3° до горизонталей. Це сприяє відведенню надмірної кількості води, запобі­гає вимоканню рослин і розвитку ерозії. У тому ж напрямку розміщують і рядки просапних культур.

Обробіток ґрунту по контурах - складова частина контурно-меліоративної організації території та ґрунтозахисної системи землеробства, необхідна умова протиерозійних заходів. Вона передбачає контурне (у напрямку горизонталей) проведення всіх операцій із вирощування і догляду за рослинами. Цей обробіток найефективніше зменшує змивання ґрунту по складних схилах крутістю до 3°. На крутіших схилах найкраще проводити вузькозагінну оранку під гострим кутом до горизонталей, що забезпечує повільне стікання води й зменшує розмивання ґрунту.

Для зменшення поверхневого стікання і збільшення водопроникності та волого- місткості ґрунту на схилах потрібно застосовувати глибокий обробіток ґрунту. На повнопрофільних ґрунтах Лісостепу і Степу проводити оранку на зяб можна до глибини 27-30 і навіть 35 см, а на змитих - на глибину окультуреного гумусового горизонту з додатковим розпушуванням підорного шару лапами-ґрунтопоглиб- лювачами або плугами з вирізними полицями. Таку диференціацію оранки за гли­биною застосовують залежно від елементів рельєфу. На верхніх частинах схилу, вододільних плато, де ґрунтовий покрив повнопрофільний, її можна поглиблюва­ти без обмежень, а нижче по схилу, де ґрунт змитий із малопотужним гумусовим горизонтом, потрібно орати на його глибину з додатковим розпушуванням підор­ного шару.

Протиерозійне значення має і безполицева глибока оранка до 40 см або гли­бокий плоскорізний обробіток упоперек схилу, а також обробіток ґрунту за техно­логіями no-till, verti-till, strip-till. Залишена на поверхні стерня сприяє накопиченню снігу, меншому промерзанню ґрунту і, відповідно, підвищенню його водопроник­ності в період сніготанення, що зумовлює зменшення стікання і змивання.

Смугове розпушування та полицево-безполицева оранка на схилах має пози­тивне протиерозійне значення завдяки тому, що поверхня ґрунту набуває хви­лястого профілю упоперек схилу. А це сприяє стримуванню снігу та стіканню, а також збільшенню водопроникності на розпушених чи зораних смугах.

 

Контрольні запитання:

  1. Що таке ерозія ґрунту, які є її види?
  2. Які є протиерозійні заходи обробітку ґрунту?