1. Прокатка – це обтискання металу обертаючими валками. Прокаткою одержують вироби з постійним по довжині поперечним перерізом (прутки, рейки, листи, труби, балки). При прокатці схема головних напруг відповідає об’ємному обтисканню з максимальною напругою у напрямку тиску валків.
2. Пресування полягає у продавлюванні нагрітого металу, що знаходиться в замкнутому об’ємі, через отвір у матриці. Форма і розміри поперечного перерізу видавлюваних прутків відповідає формі і розмірам цього отвору.
3. Волочіння представляє собою протягування заготовки через отвір у волочильній матриці (у волоці). Волочінням одержують тонкі сорти дроту, калібровані прутки, тонкостінні труби.
4. Кування – процес деформування нагрітої заготовки між бойками молота або преса. Зміна форми і розмірів заготовки досягається послідовним впливом бойків або інструменту на різні ділянки заготовки.
5. Штампування (об’ємне) полягає у одночасному деформуванні всієї заготовки у спеціальному інструменті – штампі на молотах, пресах або 107 горизонтально-кувальних машинах. Форма і розміри внутрішньої порожнини штампа визначають форму і розміри заготовки.
6. Штампування (листове) призначене для одержання плоских і об’ємних пустотілих деталей із листа або смуги за допомогою штампів на холодноштампувальних машинах.
Температурний інтервал гарячої обробки металу тиском
Для підвищення пластичності і зменшення опору деформуванню метали і сплави перед обробкою тиском нагрівають до певної температури. Для кожного металу існує такий температурний інтервал, в якому забезпечуються оптимальні умови гарячої обробки тиском. Нагрівання металу супроводжується рядом явищ, які необхідно враховувати при виборі температури і режиму нагрівання.
При нагріванні сталі вище 700 С відбувається інтенсивне окислення поверхневого шару з утворенням окалини, що складається із окислів заліза. З підвищенням температури до 1330...1350 С окалина плавиться і залізо горить з утворенням іскор. При високих температурах поряд з окисленням заліза відбувається збіднення вуглецем поверхневого шару сталі в наслідок вигоряння вуглецю. Для зменшення окислення металу застосовують електронагрівання, а також нагрівання заготовок у захисній атмосфері. При високих температурах нагрівання інтенсивно росте зерно. Це явище називається перегрівом. Перегріта сталь характеризується більш низькими механічними властивостями – зменшення відносного видовження і ударної в’язкості складає біля 25 %.
Температурний інтервал гарячої обробки тиском.
Для максимального підвищення пластичності металу температура початку обробки повинна бути якомога високою, але не викликати перегріву та перепалення. Температурний інтервал гарячої обробки вуглецевих сталей із 0,2...0,7 % вуглецю – 1280...800 С; із 0,8...1,3 % вуглецю – 1100...760 С. Мідні сплави обробляють в інтервалі температур 900...700 С; дюралюміній – 470...400 С; титанові – 110...900 С.