Навіть найпростіша електрична схема не може бути виконана без використання провідникових і діелектричних матеріалів. У діелектричних матеріалів електропровідність практично відсутня, точніше, має дуже мізерне значення порівняно з провідниковими матеріалами, тому що між валентною зоною та зоною провідності існує енергетичний поріг, які електрони за звичайних умов недодають.
За призначенням діелектричні матеріали можна розподілити на електроізоляційні матеріали та активні діелектрики.
Основне призначення електроізоляційних матеріалів — це перешкода проходженню струму шляхами, небажаними для роботи даної електричної схеми. їх використовують для створення електричної ізоляції, що оточує струмопровідні частини електричних пристроїв і відокремлює одна від одної частини, що знаходяться під різними електричними потенціалами. Призначення електричної ізоляції — це недопущення проходження електричного струму за будь-якими небажаними шляхами, крім передбачених електричною схемою пристроїв.
Електроізоляційні матеріали використовуються, як діелектрики в електричних конденсаторах для створення певного значення його електричної ємності, а в деяких випадках для забезпечення певного виду залежності цієї ємності від температури або інших факторів.
Активні діелектрики, тобто діелектрики з керованими властивостями, не тільки створюють електричну ізоляцію (тобто виконують «пасивну» роль), але в різних пристроях використовується зміна їх параметрів під дією різних факторів. До активних діелектриків належать сегнетоелектрики, п’єзоелектрики і електрети. У сегнетоелектриків діелектрична проникність суттєво змінюється при зміні напруженості електричного поля і при зміні температури. П’єзоелектрики генерують електричні заряди під дією механічних напружень і, навпаки, змінюють свої розміри під дією електричного поля. Електрети можуть розглядатися як електричні аналоги постійних магнітів, оскільки вони здатні тривало зберігати електричний заряд.
Електроізоляційні матеріали за агрегатним станом розділяються на тверді, рідкі й газоподібні. Особливу групу становлять матеріали, які тверднуть. У процесі виробництва виробів їх вводяться в ізоляцію рідкими або пластичними, але потім вони стають твердими речовинами.
За хімічною основою електроізоляційні матеріали поділяються на органічні (сполуки вуглецю з воднем, азотом, киснем і деякими іншими елементами) та неорганічні.
Неорганічні матеріали порівняно з органічними мають вищу нагрівостійкість.
Розрізняють також природні, штучні і синтетичні електроізоляційні матеріали. Природні електроізоляційні матеріали — це матеріали природного походження, які використовуються без хімічної переробки. Штучні електроізоляційні матеріали одержують шляхом хімічної переробки природної сировини. Синтетичні електроізоляційні матеріали одержують методом хімічного синтезу.
Електроізоляційні матеріали важно також розділити на полярні її неполярні для оцінювання їхніх електричних, адгезивних властивостей, гігроскопічності та ін.