Ці властивості залежать від фізико-хімічних властивостей бензину (фракційного складу, вміст механічних домішок і води, густини), а також від вмісту в ньому мінеральних і органічних кислот, смол, сірки та їх сполук.
Водорозчинні (мінеральні) кислоти і луги спричиняють корозію металів, а їх наявність у бензині призводить до інтенсивного спрацювання деталей двигуна і системи живлення. В бензині водорозчинні кислоти можуть появитись внаслідок використання забрудненої тари, а луги, крім того, - в результаті неякісного очищення. Їх вміст в бензині стандартом не допускається.
Органічні кислоти – викликають корозію металів значно менше, ніж мінеральні. В основному вони небезпечні (особливо в присутності води) для кольорових металів і в першу чергу для свинцю і цинку.
Сірка та її сполуки – знижують якість бензину, приводять до передчасного спрацювання деталей, понижують детонаційну стійкість бензину, сприяють смоло- і нагароутворенню і прискоренню процесу старіння масла. В А-76, АН-93, АН-98 – до 0,1%.
Смоли в бензині утворюють липкі, в’язкі осадки, зменшують подачу палива, при потраплянні в циліндр двигуна утворюють нагар, понижують детонаційну стійкість палива, погіршується випаровуваність.
Ефективним і екологічним способом підвищення хімічної стабільності бензину є застосування спеціальних антиокислювальних присадок (ФЧ-16, іонол та ін.).