Замазка являє собою тістоподібну масу. Вона повинна бути м'якої, пластичної, добре наноситися і щільно заповнювати проміжки між склом і фальцами плетінь, прилипати до скла, деревині, бетону, не прилипати - до рук. Замазка повинна без особливих зусиль наноситися чи ножем стамескою, не прилипати до них, не тягтися за ними і не зсковзувати з них. При нанесенні на фальц замазка повинна добре загладжуватися чи ножем стамескою і залишати після проходу ножа гладку і блискучу поверхню. Після висихання (затвердіння) на замазці не повинно бути тріщин, вона не повинна відшаровуватися (відвалюватися) від фальца.
Крім цього замазка повинна бути водо-, морозо- і тепло- стійкою, для того щоб під впливом перемінної вологості і температури вона не деформувалася і не змінювала свої властивості і тривалий час була в'язанням.
Після висихання замазка повинна зберігати невелику еластичність, для того щоб при набряканні рам у процесі експлуатації стекло не лопалося. Звичайно замазка затвердіває після закінчення 15 доби.
Замазка, призначена для нанесення промазчиками, повинна бути такої консистенції, щоб вона легко, без особливих зусиль виходила з нього. Найбільш якісної є замазка, приготовлена на натуральній оліфі. Для скління металевих, залізобетонних рам використовують замазку, приготовлену на натуральній оліфі з застосуванням як добавки масляних густотертих фарб (білив), залізного сурику. Замазка, приготовлена з цими добавками, більш міцна і водостійка.
Готують замазку вручну і за допомогою машин. У невеликих обсягах замазки звичайно готують на будівництвах, а у великих обсягах - у спеціалізованих централізованих майстернях.
Вручну замазку готують у такий спосіб. Беруть металевий лист із покрівельної сталі, чи фанери лист і в нього насипають гіркою суху, тонкомолоту і просіяну крейду. У середині листа в гірці крейди утворять лунку - лійку, у яку наливають оліфу, після чого всю масу акуратно перемішують шпателем. Для обмазки скла в рамах потрібно пластична замазка. Якщо замазка вийшла не дуже густою, беруть піддон без бортів чи лист фанери і насипають суху мелену крейду рівномірно товщиною 1...2 мм. Потім руками беруть трішки замазки і прокочують її по крейді доти , поки вона не набере необхідну кількість крейди і перестане прилипати до рук. Якщо замазка вийшла дуже густою, додавати оліфу.
Замазка повинна бути однорідною, без змісту включень - крупинок і прошарків крейди й оліфи. Якість замазки перевіряють у такий спосіб: беруть замазку і з неї утворять валик, що розтягують за обидва кінці. Якщо при розтягуванні валик розривається не відразу, а поступово (звичайно в середині утвориться шийка, що тоншає, у місці розриву), то якість замазки задовільне, якщо ж валик розірветься відразу, та якість замазки незадовільна і вона непридатна до вживання.
Зберігають замазку в щільно закритій тарі чи в поліетиленовому мішечку.
У централізованих майстернях для готування замазки застосовують мішалки, у які уливають відповідне кількість оліфи, а потім невеликими дозами додають суху, просіяну крейду. Потім включають електродвигун мішалки і суміш перемішується лопатами до одержання пластичної замазки.
Для поліпшення зчеплення і підвищення міцності замазки зі склом і деревиною рам компоненти замазки до її готування підігрівають до температури 60…70°С. Для герметизації фальців застосовують наступні замазки.
Крейдову замазку застосовують для скління дерев'яних рам. Вона складається з 2,1 частини маси оліфи і 8 ч. крейди.
Білильна замазка відрізняється високою міцністю. Використовують її для скління скла великих розмірів, наприклад вітрин. Готують цю замазку так; 6 ч. крейди змішують з 2,4 ч, сухого цинкового білила, потім вводять 1,7 ч. оліфи і перемішують до одержання замазки потрібної густоти.
Залізно-суриковою замазкою користаються для скління металевих рам (ліхтарів). Вона атмосферостійка й антикорозійна. Замазку заготовлюють так: спочатку змішують 7 ч. крейди з 1,7 ч. сурику, а потім у суміш вводять 1,4 ч. оліфи.
Казеїнову замазку застосовують при склінні дерев'яних рам. Готують замазку так: казеїн попередньо замочують у трьох частинах підігрітої до 60.,.70°С води і залишають у воді до набрякання, тобто приблизно на 3...4 год, після чого в нього вводять 0,4 ч. вапняного тіста і цю масу ретельно перемішують протягом 1,5...2 ч. Потім до складу вводять 10 ч. крейди і воду до одержання замазки необхідної густоти.
Бітумну замазку використовують при склінні вікон виробничих будинків. Готують замазку в такий спосіб. Бітум марки 70/30 у кількості 3,2 ч. наливають у посудину і підігрівають до температури 200° С, після чого охолоджують до 70...80º С. Потім змішують 1,2 ч. розчинника з наповнювачем - 3,6 ч. тальку чи 2,4 ч. портландцементу. У цю суміш поступово вливають бітум і перемішують до одержання однорідної маси. Замазку варто зберігати в герметичній тарі.
Крейда, цемент, азбест, казеїн зберігають у закритих щільних ящиках чи бочках, а рідкі матеріали (оліфу, розчинники)-у герметичній тарі (каністрах). Замазки варто готувати в окремому приміщенні, обладнаному приточно-витяжною вентиляцією. Працюючих треба забезпечити спецодягом із брезенту, рукавицями, респіраторами і захисними окулярами. При роботі з вогненебезпечними матеріалами - гасом, розчинниками - треба стежити за тим, щоб вони не попадали на одяг працюючих.
Заповнювати казани, баки з бітумом потрібно лише на ¾ об’єму. Підігрівати бітум необхідно в судинах паром (з паровою сорочкою). На відкритому вогні підігрівати горючі матеріали забороняється.
Підігрівати замазку можна в бачках з паровою сорочкою чи в електричних бачках. Підігрівати замазки на електроплитах з відкритими нагрівачами, у тому числі трубчастими, забороняється. З метою пожежної безпеки курити в приміщенні, де готується замазка, не допускається.
Контрольні запитання:
- Для чого використовують крейдову замазку?
- 2.Для чого використовують білильну замазку?
- 3.Для чого використовують залізно-сурикову замазку?
- 4.Для чого використовують бітумну замазку?