Скління дерев’яних рам

Скління вікон, дверей може виконуватися на одинарній, подвійній замазці і з укріпленням штапиком (мал.). У перших двох випадках скло до рам кріплять шпильками,  чи дрібними цвяхами, а в останньому -штапиками, що кріплять шурупами і дрібними цвяхами.

При склінні вікон на одинарній замазці (мал. а) скло лягає у фалець нещільно внаслідок нерівності останнього, тому воно може тріснути. Крім того, у порожнину між склом і фальцом попадає волога, у результаті чого плетіння піддаються набряканню і загниванню. Такий вид скління застосовують лише в тимчасових будинках і спорудженнях.

Скління на подвійній замазці (мал., б) чи дерев'яними штапиками (мал.,в) застосовується досить широко, особливо в житлових і громадських будинках. При цьому способі скління скло кладуть не на фальци, а на шар замазки, попередньо нанесеної у фальци у виді стрічечки товщиною 2...3 мм. Наносити замазку потрібно рівно, без розривів ножем,  чи стамескою промазчиком. Можна наносити підстильний шар у виді безупинного валика товщиною 2...5 мм.

На перший шар замазки в рамах обережно укладають скло так, щоб воно було розташовано на однаковій відстані з усіх боків фальца, після чого долонями акуратно притискають скло доти  , поки скло не ляже щільно, а залишки замазки будуть вичавлені. Натискати на скло треба обережно, щоб не поламати і не розколоти його. Надлишки видавленої замазки зрізують  ножем чи стамескою і загладжують так, щоб вона не виходила за межі фальца. Між склом і фальцом не повинно бути порожнеч, стик повинний бути герметичним. Скло повинне лежати на підстильному шарі замазки щільно, без перекосів.

Скло в рамах, дверях закріплюють  шпильками чи дрібними цвяхами за допомогою пістолетів. Шпильки забивають у деревину на глибину 7...10 мм, для того щоб кінці їх не виступали за межі фальца.

Можна забивати шпильки молотком, у також ребром стамески. Забивання шпильок вимагає акуратності і навички, тому що при необережній роботі можна розколоти, розбити скло.

Для виготовлення шпильок можна використовувати сталевий дріт товщиною 1...1.5 мм. Кріплять такі шпильки так: скляр бере в ліву руку невеликий моток дроту, а правої - стамеску шириною 25...30 мм, що він загинає під кутом 90° шпильку довжиною 15...20 мм (мал.). Потім відігнуту шпильку він стамескою забиває в плетіння на глибину 7...10 мм, після чого шпильку відламує від дроту. Шпильки забивають із кроком до 300 мм так, щоб вони були спрямовані по  склу чи кінець їхній був злегка спрямований догори.

Закріпивши скло шпильками, цвяхами, наносять другий шар замазки на фальц (поверх скла), ущільнюють його до заповнення всіх зазорів, розрівнюють під кутом 45° до скла і загладжують ножем до утворення блиску. Шпильки, цвяхи, скоби повинні бути цілком перекриті другим шаром замазки.

При установці скла на замазці з кріпленням дерев'яними штапиками у фальц укладають підстильний шар замазки, на нього укладають скло, а потім рівномірно наносять другий шар замазки, після чого штапик притискають до фальца і кріплять до рам шурупами чи цвяхами під кутом 45 . Після виконання цих робіт скло очищають ножем від надлишків замазки і витирають  ганчіркою.

На будівництвах щоб уникнути бою замість скла на період обробки приміщень установлюють поліетиленову плівку. У рамах знімають штапики, у проріз між фальцами кладуть плівку і кріплять її до фальців штапиками, що злегка наживляють дрібними цвяхами. По закінченні опоряджувальних робіт плівку видаляють і рами склять.

 

Контрольні запитання:

  1. Які є види дерев’яних скління вікон чи дверей?
  2. Чим характерне скління на подвійній замазці?
  3. З яким кроком забивають шпильки?
  4. Що роблять на будівництві для запобіганню биттю скла?