Полірування дає гарну і блискучу плівку, яка виявляє текстуру і колір деревини. Полірують вироби рідкими лаками (політурами), до складу яких входять шелачна смола, розчинена в спирті міцністю не менше 90°. Якість підготовки повинна бути найкращою, тому перевіряють її при доброму освітленні. Процес полірування складається з ґрунтування, полірування й облагороджування. На оброблювану поверхню політуру наносять ватним тампоном, обгорненим марлею або лляною ганчіркою. У середину тампона політуру заливають невеликими порціями. Під час полірування тампон рухають за певною схемою (рис.10.1.).
Перше полірування виконують густою політурою (12-15% розчином) з використанням пемзової пудри. Для кращого ковзання тампона по поверхні, що полірується, на нього наносять декілька капель олії або трансформаторного масла. При першому поліруванні тампон повинен бути весь час вологим. Якщо тампон вологий, то відчуватиметься холод відвипаровування спирту. Після першого полірування деталь витримують 5-6 діб, а після другого - 2-3 доби.
Друге полірування починають більш рідкою політурою (8-10%). Після другого полірування поверхня набуває майже завершеного вигляду.
Третім поліруванням видаляють олію. Тампон для третього полірування роблять новий. Політуру розчиняють 96% спиртом до вмісту її в розчині 5-8% і заповнюють нею тампон малими порціями. Виполірування олії триває досить довго. Останнє полірування виконують чистим спиртом.
Ручне полірування дуже трудомістке і малопродуктивне, тому розповсюджене полірування переносними апаратами та стаціонарними полірувальними верстатами.
Контрольні запитання:
- Який матеріал використовують для полірування?
- Що входить до складу політурів?
- З яких операцій складається процес полірування?
- Чим наносять політуру на поверхню?