Деревні породи поділяються на хвойні і листяні. Більшу частину в Україні становлять хвойні дерева, які ростуть чистими й змішаними деревостанами. їх найбільш використовують у деревообробній, лісохімічній промисловості та будівництві. Деревина багатьох хвойних порід має смолу й пахне скипидаром. На всіх роз різах деревини цих порід добре видно річні шари, причому пізня час тина річного шару значно темніша ніж рання частина. Серцевинні про мені вузькі і майже невидимі. Смоляні ходи на радіальному і танген ціальному розрізах мають вигляд темних рисочок, а на торцевому світлих крапок у пізній частині річного шару.
Листяні породи поділяють накільцевосудиннійрозсіяно-судинні залежно від особливостей розміщення судин у річних шарах. У кільце восудинних порід великі судини розміщені в ранній частині річного шару у вигляді кілець (дуб, ясен та інші). У розсіяно-судинних порід дрібні судини рівномірно розсіяні по всій ширині річного шару (бук, береза) .
Ступінь розвитку серцевинних променів у деревині листяних порід різний: у клена, бука, дуба їх добре видно на всіх розрізах; у багатьох інших порід вони такі самі вузькі, як у хвойних.
Фахівець, який має справу з деревом, повинен легко визначати по роду за індивідуальними макроскопічними та мікроскопічними озна ками, наприклад:
породу дерева, що росте, - за листям або хвоєю, за формою крони та корою;
породу деревини коло ди - за її формою, кольором кори і деревини, наявністю ядра, розміщенням сучків;
породу за зразком дереви ни - за річними шарами: якщо їх видно добре, то зразок належить до хвойних або до кільцевосудинних листяних порід. А вже потім деревину хвойної породи від листяної кільцевосудинноїлегко відрізнити за кольором, будовою річних шарів, інколи за видими ми серцевинними променями та запахом;
породу деревини хвойних дощок - за формою й виглядом сучків, їх розміщенням. Потім звертають увагу на колір, запах, ступінь розвит ку пізньої деревини річних шарів, а також текстуру (природний візеру нок річних шарів).