Горіння – це швидкодіюча хімічна реакція сполучення речовини з окислювачем, яка супроводжується виділенням тепла і випромінюванням світла. Для того, щоб виникло і підтримувалось горіння, необхідна наявність паливної речовини, окислювача і джерела енергії для запалювання. Енергія для запалювання може бути у вигляді полум’я , іскри, випромінювання або тепла від хімічної реакції, механічного удару, тепла від короткого замикання електроустановки, тертя чи різкого стиснення газової суміші.
За здатністю горіти у повітрі всі речовини, матеріали поділяються на:
1) негорючі - під дією вогню або високої температури не запалюються, не тліють і не обвугляються (цегла, глина, пісок, азбест).
2) важкогорючі - під дією вогню або високої температури важко займаються, тліють або обвуглюються і продовжують горіти або тліти лише при наявності джерела вогню. Після усунення джерела вогню горіння припиняється (асфальтобетон, лінолеум, деревина, просочена антисептиком, слабкі водні розчини спиртів).
3) горючі- під дією вогню або високої температури спалахують або тліють і продовжують горіти або тліти після усунення джерела вогню. (водень, природний газ, бензин, спирти, деревина, пластмаса,барій). Горючі поділяються ще й на легкозаймисті та важко займисті речовини.:
- легкозаймисті –горючі матеріали, які на відкритому повітрі або в приміщенні здатні без попереднього нагріву займатись від короткочасної дії джерела запалювання незначної енергії.
- важкозаймисті речовини – горючі речовини, які під час зберігання на відкритому повітрі або в приміщенні не займаються навіть за довготривалої дії джерела запалювання незначної енергії (полум’я сірників, іскри)
Вибухонебезпечні - під дією певних факторів речовини миттєво перетворюються в газоподібний стан з виділенням великої кількості тепла (нафтобази, склади скрапленого газу, нафтопродуктів).
Розрізняють такі види процесу горіння:
- Вибух,
- Спалах,
- Займання,
- Тління
- Самозаймання,
- Власне горіння
Вибух- це швидке перетворення речовини в газо – чи пилоподібний стан з виділенням великої кількості тепла. У цьому випадку об’єм речовини збільшується в сотні, тисяч разів. Характерно ознакою вибуху є миттєве зростання температури і тиску газу на місці, де він стався.
Спалах - це швидше згорання пальної суміші без утворення стиснених газів.
Займання - загоряння речовини з появою полум’я. Загоряється не вся речовина, а лише її частина. Займання здійснюється від джерела загоряння. Якщо займання відбувається без джерела загоряння, йдеться про самозаймання.
Тління – це горіння речовини без явного утворення полум’я. Як правило, під час тління утворюється багато диму.
Існують такі способи припинення горіння:
- Охолодження вогнища горіння нижче визначених температур;
- Ізоляція вогнище горіння або зниження вмісту кисню;
- Механічний зрив полум’я;
- Створення умов вогнеперешкодження.
Вогнегасильні речовини та матеріали .
Вогнегасні речовини при введенні їх до зони горіння знижують швидкість горіння або повністю його припиняють.
Вони можуть бути газоподібними (вуглекислий газ, водяна пара), рідкими (вода), твердими (сухий пісок, земля). До вогнегасних речовин також належать азбестові, повстяні або брезентові простирадла.
Вогнегасні речовини за принципом дії поділяють на охолоджувальні (вода), ті, що ізолюють зону горіння від доступу кисню (порошкоподібні речовини, простирадла, піни), ті, що розбавляють горючі рідини або зменшують вміст кисню в зоні горіння (пара, вуглекислий газ, вода) та уповільнюють процес горіння (галоїдні вуглеводні).
Одним з найпоширеніших засобів гасіння пожежі є вода.
Вода як вогнегасна речовина має такі позитивні якості:
- доступність і низька вартість;
- велика теплоємність;
- висока транспортабельність;
- хімічна нейтральність.
Але вода має й негативні властивості. Не можна гасити водою лаки, фарби, розчинники, бензин, гас чи дизельне пальне. Електроустановки, що перебувають під напругою, гасити водою також не можна, оскільки вода — електропровідник.
Гасіння пожежі парою відбувається за рахунок ізоляції поверхні горіння від навколишнього середовища. Використовують цей метод гасіння в умовах обмеженого повітрообміну, а також у закритих приміщеннях з найнебезпечнішими технологічними процесами.
Одним із засобів пожежогасіння є піна. Піною гасять усі тверді речовини, які можна гасити водою. Вона швидко припиняє доступ окислювача (кисню, повітря) до зони горіння і тому ефективніша за воду.
Хімічною піною не можна гасити електрообладнання, тому що вона електропровідна. Не можна хімічною піною також гасити натрій і калій, оскільки вони вступають у взаємодію з водою і при цьому виділяється вибухонебезпечний водень. Хімічну піну використовують для гасіння легкозаймистих та горючих рідин.
При нагріванні вуглекислоти швидко утворюється велика кількість газу, спостерігається збільшення об'єму в 400—500 разів. При цьому випаровування сприяє утворенню снігу з температурою —70° С, який інтенсивно поглинає теплоту в зоні горіння.
Вуглекислоту використовують для гасіння пожеж у приміщеннях значних площ (до 1000 м2).
Вуглекислота діє ефективно під час гасіння невеликих поверхонь горючих рідин, електричних двигунів та установок, що перебувають під напругою. Вуглекислотою не можна гасити матеріали, що тліють.
Гасіння пожежі порошком відбувається внаслідок того, що значна кількість тепла йде на нагрів дрібних часток порошку. Крім того, порошкова хмара припиняє доступ кисню до вогнища пожежі й спричинює гальмування реакції горіння.
Порошки використовують для гасіння лужних металів, електроустановок, що перебувають під напругою. Порошкові вогнегасники призначені для гасіння тих речовин, які за жодних обставин не можна гасити водою.
Пісок є ефективним засобом гасіння невеликих кількостей розлитих паливно-мастильних матеріалів. Гасіння відбувається внаслідок припинення доступу кисню до вогнища пожежі.
В усіх навчальних та виробничих приміщеннях мають бути засоби гасіння пожеж. Весь пожежний інвентар повинен бути у постійній готовності до застосування.
Ручний пожежний інструмент — це інструмент для розкривання і розбирання конструкцій та проведення аварійно-рятувальних робіт під час гасіння пожежі. До нього належать: ломи, гаки, сокири, відра, ножиці для різання металу, арматури.
Інструмент розміщують на видному і доступному місці на пожежних щитах.
Застосування пожежного інструмента, відповідних вогнегасників вивчають на вступному і наступних інструктажах на робочому місці.