Засновницькі документи та їх підготовка

Відправною точкою, з якої починається власна справа, є ідея, закладена в її основу. Заздалегідь слід знати, хто може здійснювати підприємницьку діяльність, а кому забороняється. Крім того, необхідно також бути обізнаним з існуючими обмеженнями у здійсненні підприємницької діяльності. Всі ці підготовчі (попередні) вимоги щодо створення власної справи ми розглянули в попередніх темах. Тепер, вибравши вид діяль­ності, визначивши найбільш ефективну форму організації, ще раз добре поміркувавши, усе зваживши і прийнявши остаточне рішення, можна переходити до наступного етапу — підготовки засновницьких документів для державної реєстрації фірми.

До засновницьких документів, що підтверджують статус юридичних осіб і без яких неможливо заснувати фірму, відносять статут та установчий договір. Створення малих підприємств, товариств, асоціацій, об'єднань підприємств та інших під­приємницьких структур без цих основних документів немож­ливе. Для тих, хто створює приватні фірми на правах малих підприємств з індивідуальною формою організації бізнесу, необ­хідним документом є статут підприємства, а для підприємств із колективною формою організації бізнесу (товариства, об'єднання підприємств тощо) — необхідні статут та установчий договір.

Що ж таке статут підприємства?

Статут підприємства— це офіційно зареєстрований документ, який визначає форму власності підприємства, сферу його діяльності, спосіб управління та контролю, порядок утворення майна підприємства й розподілу прибутку, порядок реорганізації підприємства та інші положення, які регламентують діяльність юридичної особи.

Статут підприємства — це його мала конституція, його основний закон.

Завдання статуту — дати найбільш повне уявлення про пра­вовий статус підприємства (фірми) як самостійного суб'єкта підприємницької діяльності, що має всі права юридичної особи, , про його внутрішній механізм управління і самоуправління, режим формування та розпорядження його коштами і при­бутком. Таке призначення статуту виявляється і в його струк­турі, яка, як правило, складається з таких розділів (статей), як:

  1. найменування та місцезнаходження фірми;
  2. загальні положення;
  3. предмет, цілі та напрямки діяльності фірми;
  4. юридичний статус фірми;
  5. зовнішньоекономічна діяльність;
  6. майно фірми;
  7. фонди фірми;
  8. виробничо-господарська діяльність;
  9. прибуток фірми та його розподіл;
  10. відшкодування збитків;
  11. органи управління та контролю фірми;
  12. організація й оплата праці;
  13. компетенція і повноваження органів трудового колективу;
  14. облік та звітність;
  15. припинення діяльності фірми (реорганізація та ліквідація).

Усі ці розділи повинні міститися в статутах усіх видів підприємств, незалежно від їх організаційних форм власності. Водночас вони можуть об'єднуватися, а «наповнення» цих розділів конкретними положеннями залежить від виду підприєм­ства, вимог та бажань власників-засновників.

Організація підприємства, якщо кількість осіб, які бажають його заснувати, двоє або більше, починається з розробки та прийняття установчого договору.

Установчий договір— це угода (договір), яка укла­дається між двома або декількома засновниками щодо створення підприємства (фірми) певним шляхом. Суть установчого договору полягає в тому, що він є одним із різновидів згоди про спільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридичної особи.

В установчому договорі визначаються предмет угоди, назва та юридична адреса підприємства (фірми), статутний фонд, відповідальність засновників та інші умови функціо­нування підприємства (фірми). Зміст установчого договору — об'єднання майна (капіталів) і підприємницьких зусиль з метою отримання прибутку. Тому головним для установчого договору є окреслення всіх параметрів взаємовідносин між учасниками фірми, передусім майнового та організаційного характеру. Все це визначає відповідну структуру установчогодоговору, яка має такі розділи:

  1. преамбулу;
  2. предмет договору;
  3. назву та місцезнаходження фірми;
  4. загальні положення договору;
  5. юридичний статус фірми;
  6. статутний фонд і вклади учасників (засновників);
  7. права та обов'язки учасників (засновників);
  8. майно фірми. Розподіл прибутку;
  9. порядок виходу зі складу учасників;
  10. форс-мажор;
  11. розв'язання суперечок;
  12. умови припинення (розірвання) договору;
  13. умови та строки набуття договором чинності;
  14. інші умови.

Установчий договір набирає чинності з моменту його підписання всіма засновниками (учасниками) фірми.

Засновницькі документи — важливий атрибут підприєм­ницького бізнесу Вони підтверджують юридичний статус підприємства і через те потребують професійного підходу до укладання. Тому таку роботу, як правило, доручають фахівцям (юристам, економістам). Користуючись кваліфікованими до­відковими матеріалами, а також ознайомившись з основними положеннями законодавчих актів щодо підприємницьких структур, можна провести цю роботу самостійно.

Процес укладання засновницьких документів передбачає:

підготовчу роботу, в ході якої визначають цілі, завдання, методи організації підприємства; ф попередні переговори з потенційними засновниками (учасниками) для підприємств з колективною формою власності;

  1. збирання й узагальнення необхідних матеріалів;
  2. створення робочої групи для розробки статуту та установчого договору;
  3. юридичні та економічні консультації щодо змісту заснов­ницьких документів;
  4. підготовку і проведення установчих зборів.

На установчих зборах розглядають:

питання створення (заснування) підприємства (фірми), форми власності та функціонування;

  1. проекти найменування фірми та її юридичну адресу;
  2. склад засновників;
  3. строки розробки засновницьких документів;
  4. питання щодо вибору керівних органів фірми та інші організаційні питання.

Рішення зборів оформлюють протоколом, який підписуютьусі засновники. У разі позитивного рішення фірму вважають заснованою. На чергових зборах розглядають та затверджуютьпідготовлені засновницькі документи. Цей факт підтверд­жується протоколом. Статут та установчий договір підписують усі засновники (учасники), тиражують необхідною кількістю примірників, засвідчують державним нотаріусом і подають на реєстрацію. Тільки після реєстрації підприємство (фірма) дістає право на функціонування.