Дорожній етикет слід розглядати в системах «водій — пішохід» і «водій — водій». Ці системи можна аналізувати з погляду культури водіння, що створює безпечні умови для руху іншої сторони, не спричиняючи страху, образ і злості. Для цього вироблено систему правил.

 Варто враховувати очевидне: зіткнення автомобіля з пішоходом навряд чи може зумовити серйозну деформацію кузова, а для пішохода може мати фатальні наслідки. Отже, ці системи не є рівнозначними. На жаль, багато пішоходів вважають, що Правила дорожнього руху їм необов'язково додержувати. На думку інших, уся відповідальність під час руху лягає на водія. Дуже погано і вкрай необережно поводяться діти, дозволяють собі вибігати на проїжджу частину, за прикладом деяких дорослих, не завжди користуються пішохідними і підземними переходами. Незважаючи на те, що Державна автоінспекція МВС України систематично проводить у школах роз'яснювальну роботу щодо додержання Правил дорожнього руху, статистика дитячого травматизму майже не зменшується.

У психіці людини є приховані уявлення, що виявляються в обмовах, забудькуватості тощо. Для спілкування водіїв це може бути істотним: паузи й обмови здебільшого свідчить про нещирість вербальних суджень і про неусвідомлені прагнення. При цьому слід розрізняти вербальні думки, тобто словесно виражені, і невербальні, тобто підсвідомі. Наприклад, вербально один водій грубить іншому, а невербально його побоюється. У цьому випадку невербальне здійснює моральний контроль за поведінкою. Можна говорити про те, що невербально всі водії дисципліновані, володіють високою культурою водіння, додержують дорожнього етикету, водночас вербально вони можуть висловлювати неправильні думки і навіть відстоювати їх силовими прийомами.

Невербальні процеси спілкування водіїв дуже важливі, тому що сприяють психічній орієнтації, що добре помітно у відносинах водія та інспектора, коли водій підтримує точку зору охоронця дорожнього порядку, намагається бути його однодумцем і за допомогою такого прийому уникнути покарання за порушення Правил дорожнього руху. І це правильно, тому що суперечливість думок може призвести до конфлікту, а це не на користь водієві.

Водіння автомобіля — це рольова поведінка водія, яка регламентується суспільством через Правила дорожнього руху і доповнюється його культурою, дорожнім етикетом, оскільки в умовах інтенсифікації дорожнього руху від водія вимагається реалізація усіх його внутрішніх можливостей. У деяких випадках виникають ситуації, пов'язані з дорожнім етикетом, коли культура водія посідає головну роль. Наприклад, перед перехрестям автомобілі зупиняються один за одним на невеликій відстані. Про цю відстань нічого не сказано в Правилах дорожнього руху. Проте згідно з культурою водіння задній автомобіль не повинен близько під'їжджати до переднього, тому що може з'явитись потреба у відкоті переднього, або в разі поломки передній автомобіль повинен мати можливість маневрувати і виїхати з ряду. Щодо додержання Правил дорожнього руху, то рольова поведінка водія може бути гарною чи поганою, а з погляду дорожнього етикету — позитивною або негативною.

На практиці сформувались різні стереотипи водіїв.

А — водій «Жигулі». Звичайно літня людина. їздить обережно, намагається бути ближче до тротуару, надіючись підібрати пасажира. Іноді стоїть у черзі за пасажиром. Під час руху любить поговорити. Готовий надати технічну допомогу партнерові, що потрапив у біду. Люб'язний у розмові з інспекторами дорожньо-патрульної служби.

 Б — водій іномарки. Таких водіїв є дві категорії: водій дорогої іномарки, водій недорогої іномарки. Молодий або середнього віку. Іноді бере пасажирів, здебільшого жінок, щоб познайомитись. Манера їзди характеризується швидким розгоном і різким гальмуванням. Інших водіїв поділяє за марками їхніх автомобілів. Може сісти за кермо в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Нехтує дорожньою інформацією, часто порушує Правила. Усіх співробітників дорожньо-патрульної служби вважає за хабарників.

В — водій громадського транспорту. Повільний, обережний, строго додержує вимог інструкцій. Під час руху дозволяє собі їсти, палити. До інспекторів дорожньо-патрульної служби ставиться як до колег. Люб'язний у взаємодії зі своїми партнерами по дорожньому руху.

Г — водій-жінка. Як правило, молода. їздить погано, її водійська культура ґрунтується на власній перевазі. Здебільшого не усвідомлює, що автомобіль коштує дорого. Манера водіння плавна. Ніколи не бере пасажирів. Безпомічна в разі найпростіших технічних несправностей. Тримає свій автомобіль у бездоганній чистоті. Надає перевагу малогабаритним автомобілям. Ніколи не свариться з партнерами по дорожньому руху. Перед інспектором хизується жіночою чарівністю.

Згідно з цими стереотипами і формується дорожній етикет, що охоплює стосунки між водіями, які часто мають стандартні форми. Тому потрібно володіти певною культурою, щоб у стандартних ситуаціях поводитись нестандартно. Наприклад, водій «копійки» (малолітражного автомобіля) створив ситуацію, за якої дивом вдалося уникнути аварії. Це карається, але перед вами літня людина, бідно вдягнута, психічно загальмована. Такій важко винести догану, до того ж він і сам усвідомлює ситуацію. Хтось із водіїв повинен проявити витримку, це прекрасна риса характеру.

Слід зазначити, що в нашій державі в основному розв'язано інформаційні питання з Правил дорожнього руху для населення не тільки в містах, а й у багатьох населених пунктах. Так, зроблено дорожню розмітку, і вона вчасно обновляється, діють світлофори, нерегульовані перехрестя здебільшого обладнано вказівними знаками «пішохідний перехід». Проте знаки часто залишаються непоміченими і водіями, і пішоходами. Правда, водій їх помічає швидше, оскільки зорієнтований на увагу до знаків дорожнього руху. Гірша справа з пішоходами, особливо з дітьми. Так, вважається, що на кожному перехресті повинен бути перехід. Насправді це не завжди так. Буває, що пішохідний перехід перенесено на 50—100 м у той бік, де рухаються щільні людські потоки, наприклад поблизу зупинок міського транспорту.

Слабким місцем у сучасній культурі водіїв є відносини з пішоходами. Безумовно, пішоходи менш дисципліновані, ніж водії, тому що не створено для них дорожньо-патрульної служби.

Культура пішоходів — це частина національної культури, що залежить, між іншим, і від економічної ситуації. Постійні матеріальні й побутові труднощі зумовлюють у людей несприйнятливість до дорожньої небезпеки. Крім того, існує суперечність «люди — автомобілі», оскільки багатьом людям придбання машини є недоступним, а власник автомобіля (особливо дорогої іномарки) сприймає бідно вдягнутих пішоходів з погляду своєї матеріальної переваги.

Культура пішоходів — це додержання Правил дорожнього руху з метою створення безпечних умов як для себе, так і для руху автотранспорту. Аналізуючи систему «водій — пішохід», потрібно наголосити на тому, що антикультурі пішоходів має протидіяти культура водіїв, і ні в якому разі водій не повинен вдаватись до вияву антикультури. Тільки таким способом мож - на уберегти людей від травматизму, навіть ціною матеріальних і фінансових втрат водіїв автотранспорту.

Говорячи про додержання дорожнього етикету, насамперед слід згадати про екологію атмосфери міст і населених пунктів, зокрема про автомобілі, двигуни яких роблять великі викиди газу в навколишнє середовище. Незважаючи на те, що держава зобов'язує всіх водіїв і власників автотранспортних засобів щоквартально проходити екологічний контроль і виставляти на лобовому склі спецталон, незважаючи на існуючу систему покарань, на наших дорогах рухається ще чимало автомобілів, як бензинових, так і дизельних, за якими тягнеться шлейф сизого диму.

Нерідко можна спостерігати, як на проїжджій частині вулиці з'являється пішохід, а позаду його наздоганяє автомобіль, що запекло сигналить. Така ситуація певною мірою є садизмом, залякуванням, Проте не всі лякаються: одні через своє самовладання, інші — через свою байдужість, треті — не чують. Звичайно, багато хто може й злякатись, внаслі док чого матиме підвищене серцебиття, біль, задишку . Та можут ь бути й інші наслідки. Наприклад, наляканий автомобільним сигналом пішохід кидається вбік, де його збиває інша машина. Хто винуватий?! Водій (для якого подача сигналу заборонена) чи пішохід, який порушив Правила дорожнього руху?! Це питання риторичне тільки в тому разі, якщо ніхто не постраждав. Ось чому відповідно до дорожнього етикету в будь-якій ситуації водій повинен берегти і життя пішохода, і його нерви.

Останнім часом роки з'явилося чимало підземних переходів, у багатьох місцях проїжджу частину доріг огороджено. На жаль, для декого цього недостатньо. Люди пролазять через ці огородження і сміливо перетинають автомобільний потік у районі підземного переходу. Це свідчить і про лінощі, і про нехтування Правилами дорожнього руху, і про неповагу до водіїв. Такий пішохід, що зневажливо ставиться до дорожнього етикету, страждає синдромом вияву антикультури і є соціально небезпечним. Його дії можуть призвести до зіткнення кількох автомобілів, матеріальний збиток від чого виражатиметься великою сумою. Крім того, можуть бути й людські жертви. Особливо такі пригоди трапляються увечері, коли пішоходи бояться користуватися підземними переходами. До того ж деякі вулиці недостатньо освітлені, є ділянки повної темряви. При слабкому освітленні водій може вчасно не помітити пішохода на проїжджій частині, а різке гальмування може призвести до зіткнення з автомобілем, який рухається позаду .

Правила дорожнього етикету ще тільки починають формуватися як відображення моральної норми, і насамперед — поваги. У цьому відношенні далеко вперед пішла Державна автоінспекція МВС України, інструкції якої зобов'язують інспектора, що зупинив порушника Правил руху, спочатку привітатися, потім представитись, після цього попросити пред'явити документи. Гарним правилом стало те, що, звертаючись до водія, інспектор називає його на ім'я та по батькові.

Цього не можна сказати про водіїв, які на початку спілкування не вітаються один з одним чи з інспектором і, тим більше, не представляються. Дехто з водіїв дозволяє собі звертатися на «ти» до колег, незважаючи на велику різницю у віці.

Тут ідеться про професійний етикет водія, іцо ґрунтується на етиці загально- та міжнаціональній. Проте дорожній етикет має свої особливості. Наводимо його основні положення:

  • неухильне додержання Правил дорожнього руху;
  • повага до інспектора дорожньо-патрульної служби і до законів;
  •  повага до партнерів по дорожньому руху;
  • повага до пішоходів і велосипедистів, створення умов для їх безпечного пересування;
  • запобігання аварійним ситуаціям;
  •  запобігання з'їжджанню з дороги, що призводить до псування дорожнього устаткування і зелених насаджень;
  •  запобігання забрудненню навколишнього середовища;
  • уникнення конфліктних ситуацій.

Додержання правил дорожнього етикету сприяє успішному водінню автомашини. У будь-якому випадку манера водіння має бути спокійною і не повинна бути самодостатньою, що чинить часом гіпнотичний вплив на партнерів по дорожньому руху. Щира повага до колег повинна бути частиною натури водія. Усім водіям треба навчитися вірити в порядність один одного. Ні в якому разі не можна намагатись обманювати, адже обман може бути розкритий дуже швидко.

Оскільки етикет водія виявляється в спілкуванні з партнерами по дорожньому руху, то за його допомогою можна продемонструвати свою вихованість і показати гарний приклад для інших.