Психофізіологічні особливості.
Емоційне напруження, втома, дорожні конфлікти, технічні несправності автомобіля можуть призвести водія до нервової неврівноваженості. Зазвичай це проявляється в скаргах на незадовільне ставлення до нього партнерів по дорожньому руху та інспекторів дорожньо-патрульної служби. З'являються утома, млявість, дратівливість. Усе це спричиняє погіршення пам'яті, зору, звуження розумового кругозору. У перспективі — можлива депресія. Психічно неврівноважена людина за кермом становить соціальну небезпеку. Щоб запобігти подібним явищам, потрібно вдаватись до самопсихогігієни, що є невід'ємним елементом культури водія. Іншими словами, кожен водій повинен мати чітке уявлення про межі свого емоційного напруження і психічної втоми в різних дорожніх ситуаціях (день—ніч, шосе, дорога суха—слизька, рух інтенсивний—не інтенсивний). Кожен повинен знати, скільки часу може провести за кермом, як проїхати певну відстань і з якою швидкістю, зберігши при цьому працездатність та увагу.
Багато зроблено для вивчення психофізіологічних особливостей водіїв та створення безпеки руху. Відомо, як впливають на водія швидкість та інтенсивність руху, обгін, проїзд складними ділянками. Здобуто дані щодо емоційного напруження водіїв внаслідок низької культури водіння транспортних засобів. Іншими словами, культура водіїв може бути серйозним чинником впливу на виникнення емоцій, як позитивних, так і негативних. Негативні емоції — це страх потрапити в аварію, злість, образа — пригнічують водія, і він на якийсь час може втратити контроль за рухом. Радість, сміх, піднесений настрій створюють у водія відчуття везіння; а разом з ним і вседозволеності, що веде до порушення Правил дорожнього руху. А це особливо небезпечно на ділянках, де встановлено велику кількість знаків і де потрібна підвищена увага водія.
Антикультура водія призводить до нервового збудження, що може бути сильним і слабким, виявлятися моментально або повільно. При цьому може супроводжуватися підвищенням кров'яного тиску, зміною складу крові й лімфи внаслідок виділення адреналіну. Ось чому багато дорожньо-транспортних пригод трапляється на зовсім безпечних ділянках дороги, а іноді — і при малій швидкості транспортних засобів. Отже, причинами є неуважність водіїв, тобто психологічне сприйняття перешкод дорожньому руху, яких може бути безліч. Це і пішохід на проїжджій дорозі, і сварка між водіями, і завзяте прагнення власника автомобіля будь-яким чином протиснутися вперед, і ризикований обгін.
Люди мають різні психофізіологічні особливості:
Холерик – веде машину різко, любить великий розгін і велике гальмування. Їм потрібна швидкість, не подобається стояти в пробці, вони завжди хвилюються більше за всіх, часто зривається лайка на адресу інших водіїв, ДПС, держави. Від своїх власних емоцій вони швидко втомлюються, але мало хто з них думає про те, що когось скривдили або образили.Коли в дорожній ситуації зустрічаються два водії – холерики , то вихлюпюється величезна кількість емоцій, взаємних докорів, погроз.
Сангвініки -- їздять порівняно спокійно, більше думають про водіїв, які їх оточують та про їхні автомобілі. Вони менш схильні ображатися на іншого водія, який не поступається їм дорогою, притискує до бордюру, їде так близько, що збиває бічне дзеркало. Сангвінік краще ніж холерик вміє керувати своєю емоційністю. Отже, рідше потрапляє в аварійні ситуації, причому з найменшим збитком. Коли обидва учасники конфлікту сангвініки, то розбір справи відбувається по-діловому і не набирає агресивного характеру, часом виникає потреба в мирному розв'язуванні конфлікту.
Флегматики -- не захоплюються швидкою їздою, а отже, не вдаються до обгонів на дорозі, частіше, ніж інші психофізіологічні типи, віддають перевагу старим автомобілям з малопотужним двигуном. Їздять дуже обережно. Ще простішою є емоційна ситуація, коли конфліктують два флегматики. Вони стриманіші й упертіші. їхня аргументація має більш раціональний ніж емоційний характер.
Меланхоліки -- складають основну масу водіїв. Даний тип потенційно небезпечніше, ніж водії - холерики і флегматики разом узяті. Меланхоліки не вміють так добре контролювати свої пориви, як флегматики, і в той же час, гірше їздять, ніж холерики. Для меланхоліків характерний консерватизм небажання змінюватися і вдосконалюватися. Меланхолік постійно сповнений сумнівів - а що, якщо ... Він ніколи не виїде на зустрічну смугу на світлофорі - адже він знає , що може потрапити в аварію , сумнівається у своїх можливостях і можливостях свого авто. Час реакції меланхоліка - від середнього до уповільненого . За кермом він часто думає про щось, через це ніколи повністю не контролює ситуацію.
Культура водія, реакція водія, надійність водія.
Культура водія — це значною мірою керування своїми емоціями, які ні в якому разі неповинні відображати його психічний стан. Психіка водія повинна бути такою, щоб він міг об'єктивно і швидко сприймати дорожню ситуацію, реагувати на зміни і відповідно до цього коригувати рух свого автомобіля.
Особливо важливою є психофізіологічна реакція водія, від якої залежить і своєчасне гальмування, і ефективне маневрування. Відомо, що найкраща реакція в холериків, сповільнена — у флегматиків. Тому кожен водій, який володіє високою культурою водіння, добре знає себе та свої недоліки, із цих позицій повинен уміло впливати на дорожню ситуацію.
Найважливішим культурологічним чинником діяльності водія є його надійність. Надійність водія визначається його здатністю безпомилково керувати автомобілем за будь-яких дорожніх умов протягом усього робочого часу.
Непрямим показником надійності водія є його культура, як відображення його майстерності водіння та психофізіологічних особливостей, що спрямовані на зниження дорожнього ризику. Під дорожнім ризиком слід розуміти сукупність усіх чинників ризику: технічний стан автомобіля, стан нервової системи водія і динаміку фізіологічних процесів, загальний стан здоров'я, що не призводить до порушень ПДР і катастрофічних наслідків.
Часом для характеристики надійності водія не вистачає йому рівня освіченості. Будь-якому водієві потрібні самовладання і воля. Не маючи таких якостей, він втрачає здатність застосовувати знання і досвіду складних дорожніх ситуаціях. Волю і самовладання буває важко виявити в момент емоційного напруження і знижується уважність.
Серед водіїв поширений такий психологічний феномен, як «стадне почуття». Це виправдання недозволеності. Якщо хтось порушив Правила дорожнього руху, то інший вважає, що можна порушувати і йому. Відповідно до уявлень про культуру водія кожен повинен нести відповідальність за свої вчинки. «Стадне почуття» небезпечне тим, що призводить до масових порушень Правил дорожнього руху і вести з цим боротьбу дуже важко.