Словник

□ фігура, утворена двома променями (сторонами), що виходять з однієї точки (вершини). Зазвичай кут вимірюють у градусах або радіанах. Кут між двома кривими називають кутом між дотичними до кривих у точці їх перетину.

□ майстерня для ковальських робіт, ремонту сільськогосподарських машин і знарядь, інвентарю, а також для підковування коней.

□ обробка (деформування) нагрітих металевих заготовок кувалдами, бойками або іншим ковальським інструментом. Операції кування □ висадка, осадка, протягання, прошивання тощо.

□ деформація стрижня, пластинки або оболонки, зумовлена дією крутних моментів у площині поперечного перерізу стрижня чи в площині бічних граней пластинки й оболонки. Кручення зазнають різноманітні деталі машин і конструкцій.

Крона □ Частина дерева, яка із вуглекислого газу, який поглинає із повітря, і води, яку отримує з ґрунту, в листях утворюються складні органічні речовини, необхідні для життя дерева. Складається із гілок і листя (або хвої).

□ 1) два бруси, з’єднані в горішній частині під кутом і закріплені долішніми кінцями до стін будівлі або до платви, на яких тримається дах; 

□ властивість твердих матеріалів руйнуватися від механічних напружень, що виникають у них під впливом зовнішніх навантажень, без помітної пластичної деформації. На відміну від пластичності характеризує неспроможність матеріалу до релаксації напружень.

кристалічна ґратка □ Розташування  у певному порядку атомів (іонів) і молекул металів та сплавів.

кристалізація □ Перехід з рідкого стану в твердий при певній температурі, що називається температурою кристалізації. Див. також: рекристалізація.

□ графічне зображення предмета із зазначенням даних, необхідних для його виготовлення (складання), контролю, експлуатації і ремонту. Розрізняють кресленики робочі, складальні, габаритні, теоретичні та ін.

крайка □ Край деталі; торець труби; місце сплавлення при зварюванні.

□ деталі для нерухомого кріплення елементів конструкцій і машин. До кріпильних деталей належать гвинти, болти, шурупи, шпильки (із зовнішньою різьбою), гайки, вкладиші (з внутрішньою різьбою), заклепки, шплінти, штифти, шайби, прокладки тощо.

□ руйнування металів внаслідок хімічної або електрохімічної взаємодії їх із повітрям, водою та іншим зовнішнім середовищем. Корозію заліза та його сплавів називають також іржавінням. Найпоширеніша електрохімічна корозія.

Запобігають корозії застосуванням корозійностійких матеріалів, захисних покриттів. Руйнування бетону, залізобетону внаслідок хімічної, фізико-хімічної або біологічної взаємодії із зовнішнім (корозійним) середовищем. Спричинює розпушування структури, зміну зовнішнього вигляду і маси матеріалу, зниження його міцності.

□ матеріали з підвищеною корозійною стійкістю. До металевих корозійностійких матеріалів належать сталі й чавуни, бронза, благородні метали. Найпоширеніші органічні корозійностійкі матеріали - поліетилен, полістирол, фторопласт. Корозійностійкими є кермети та інші композиційні матеріали.

□ властивість матеріалів чинити опір корозії. Оцінюють макро- і мікроскопічними змінами поверхні матеріалу, часом до появи першого корозійного вогнища (або кількістю цих вогнищ за певний час), зменшенням товщини матеріалу чи маси з одиниці поверхні за одиницю часу, зниженням фізико-механічних показників.