БУДОВА І МЕХАНІЧНИЙ СКЛАД ҐРУНТУ

Ґрунтом називають верхній пухкий родючий шар земної кори, видозміне­ний під впливом клімату, рельєфу поверхні, рослинного й тваринного світу, мікроорганізмів, характеру материнської (ґрунтотворної) породи та діяльності людини.

Ґрунт складається з твердої, рідкої й газоподібної частин. ТверДа частина - це ґрунтові мінерали, продукти їх вивітрювання та органічна речовина ґрунту - гумус. Рідка складова - ґрунтовий розчин, що утворюється з води й розчине­них у ній солей, зокрема і поживних елементів для рослин. Газоподібна части­на - це ґрунтове повітря, що заповнює вільні від води пори.

Тверда частина ґрунту складається з дрібних часток, що утворилися внаслі­док вивітрювання материнської породи. Кожен ґрунт має певне відсоткове співвідношення часток різної величини. Тверді частки, з яких складається ґрунтовий скелет, називають механічними елементами, а відсоткове співвід­ношення фракцій різної величини - механічним складом ґрунту.

В Україні ухвалено агрономічну класифікацію ґрунтів за механічним скла­дом, розроблену М. М. Качинським (табл. 2.1).

Механічний склад ґрунту зумовлює його фізичні й хімічні властивості: по­ристість, вологомісткість, водо- і повітропроникність, вбирну здатність, кількість і доступність поживних речовин. Ґрунти зі значним умістом глини називають важкими, а ґрунти зі значним умістом піску - легкими. Легкі піщані й супіщані ґрунти погано утримують вологу, вони бідні на поживні елементи. Важкі глини­сті ґрунти, що багаті на мул, зазвичай багаті на поживні речовини, проте вони мають низьку пористість, погано пропускають вологу, повільно нагріваються, тому весняні роботи й сівбу на них починають у пізніші строки, ніж на легких.

У ґрунті зостаються рештки відмерлих рослин і ґрунтових тварин. Під впли­вом грибів і бактерій ці рештки поступово розкладаються. На відміну від вищих рослин, мікроорганізми не створюють органічних речовин, а живляться ними. Одним бактеріям (аеробним) для життя потрібний вільний кисень пові­тря, іншим (анаеробним) - не потрібний.

Таблиця 2.1. Класифікація ґрунтів за механічним складом за М. М. Качинським

Аеробні бактерії активно й швидко розкладають органічну речовину до кінцевих продуктів розкладання: вуглекислоти, води, амоніаку й зольних еле­ментів - Фосфору, Калію, Кальцію та ін. Анаеробні бактерії розкладають орга­нічну речовину ґрунту повільно і не до кінцевих продуктів розкладання. У ґрун­тах, де переважає анаеробний процес розкладання, поживні елементи (Нітро­ген, Фосфор, Калій) перебувають у недоступній для рослин формі. Анаеробний процес домінує в надмірно зволожених ґрунтах.

Гумус (перегній) - продукт життєдіяльності мікроорганізмів і складних про­цесів синтезу, які під час них відбуваються. За своїм складом він неоднорід­ний. Для кожного типу ґрунту характерний певний склад гумусу.

Гумус відіграє важливу роль у процесах, які відбуваються в ґрунті. Багаті на гумус ґрунти мають добрі агрономічні властивості. Свіжий перегній насичує ґрунтові агрегати й склеює їх. Повільно розкладаючись у ґрунті, він слугує джерелом зольних елементів живлення рослин. Вбираючи розчинні елементи живлення (Калій, Фосфор), гумус запобігає їх вимиванню.

Що більше гумусу, то більше рослини забезпечені поживними речовинами, то краще вони ростуть. Ґрунт, у якому менше ніж 1 % гумусу, вважається не­родючим або потенційно родючим.

Різні типи ґрунтів містять неоднакову кількість гумусу. Так, у підзолистих і дерново-підзолистих ґрунтах його вміст становить від 0,5 до 2 %, у чорнозе­мах - від 3 до 6 %. Торфові ґрунти, у яких рештки водної та болотної рослин­ності розкладаються без доступу повітря, містять 80-90 % органічної речовини. Гумус ґрунту потрібно не лише зберігати, а й дбати про збільшення його кіль­кості. Цього досягають унесенням у ґрунт гною, торфу, компостів, висіванням багаторічних трав, люпину тощо.

Контрольні запитання:

1. Що таке ґрунт?
2. З яких частин складається ґрунт?
3. Що таке механічний склад ґрунту?
4. Що таке гумус і яка його роль у ґрунті?