Серед великої кількості рослин, що ростуть на планеті, тільки незначна частина становить групу культурних, тобто таких, які людина спеціально ви­рощує для задоволення своїх потреб.

Зокрема, в Україні вирощують близько 90 найважливіших видів польових культур, що забезпечують населення харчовими продуктами, тварин - корма­ми, а промисловість - різними видами сировини.

За виробничим принципом польові культури об'єднують у такі групи: зер­нові, технічні, кормові та баштанні. Ці групи, своєю чергою, поділяють на під­групи.

  1. Група зернових культур (вирощують на продовольче і фуражне зерно):
  • типові хліба (пшениця, жито, ячмінь, овес, тритикале - гібрид пшениці й жита);
  • просоподібні хліба (кукурудза, просо, сорго, рис, могар, чумиза);
  • зернові бобові (горох, соя, квасоля, сочевиця, боби, нут, люпин);
  • інші зернові (гречка).
  1. Група технічних культур:
  • олійні (соняшник, ріпак, рицина, гірчиця);
  • ефіроолійні (коріандр, кмин, фенхель, м'ята);
  • прядивні (бавовник, льон, коноплі);
  • цукроносні (цукровий буряк, цикорій);
  • крохмаленосні (картопля, топінамбур);
  • лікарські та наркотичні (валеріана, дигіталіс, беладона, мак, тютюн, махорка).
  1. Група кормових культур (є основним джерелом кормів для сільсько­господарських тварин):
  • однорічні злакові (суданська трава, райграс однорічний) та бобові трави (вика, пелюшка);
  • багаторічні злакові (тимофіївка, стоколос, райграс) та бобові трави (конюшина, люцерна, буркун);
  • трав'янисті культури інших родин (капустяних, айстрових тощо);
  • кормові коренеплоди (кормовий буряк, морква, ріпа, бруква).
  1. Група баштанних культур:
  • продовольчі (кавун столовий, диня, кабачки);
  • кормові (кавун кормовий, кабачки, гарбуз);
  • технічні (люфа).

Крім виробничого, існує принцип поділу культур за способом або харак­тером використання головного продукту врожаю. За цією ознакою ви­окремлюють шість груп польових культур: зернові; коренебульбоплоди (кор­мові, баштанні культури); олійні та ефіроолійні; прядивні; наркотичні (тютюн і махорка); лікарські.

Найбільше значення мають представники родини тонконогових - зернові злакові культури: пшениця, кукурудза, ячмінь, овес, жито, сорго, просо, рис. Під ними зайнято понад половину всіх польових культур. Зерно злакових як найцінніший за співвідношенням вуглеводів і білків продукт широко вико­ристовують для харчування та виготовлення кормів для тварин.

Зернові злакові культури поділяють на дві групи: 1) пшениця, жито, ячмінь і овес; 2) кукурудза, просо, сорго, рис.

У рослин першої групи утворюється зернівка з поздовжньою борозенкою; коли зернівка проростає, з'являються кілька коренів; суцвіття - колос (пшени­ця, жито, ячмінь) або волоть (овес); стебло - порожниста соломина. Рослини цієї групи краще ростуть в умовах помірних температур і довгого дня. На пер­шому місці серед цих культур за значенням і посівними площами - пшениця.

Зернові злакові культури другої групи - теплолюбні рослини. На відміну від зернових злаків першої групи, рослини цієї групи утворюють зернівку без по­здовжньої борозенки та стебло, заповнене губчастою тканиною. Зернівка проростає одним корінцем. Стійкими проти посухи є просо і сорго; їх вирощу­ють у степових районах. Рис поширений у зрошуваних районах (Південь України). Кукурудзу і просо вирощують не лише в південних, а й у більш пів­нічних районах України.

Зерновим бобовим культурам - гороху, сої, квасолі, сочевиці, нуту, люпину - належить значне місце в землеробстві. Ці рослини ціняться за великий уміст рослинного білка (їхнє насіння містить у 2-2,5 раза більше білка, ніж насіння злакових). Вони є добрими попередниками для будь-яких культур. Їх вирощу­ють у всіх районах України.

Кореневі бульбоплідні рослини в результаті потовщення коренів (цукрові й кормові буряки, морква) або підземних пагонів (картопля, бруква, турнепс) утворюють підземні плоди різної форми. У цих рослинах, на відміну від зер­нових і особливо зернобобових, уміст білка невеликий, а вуглеводів (цукор, крохмаль) - підвищений. Для кореневих бульбоплідних культур характерними є висока продуктивність і підвищені вимоги до умов росту.

До олійних належать культури, що містять понад 15 % жиру і які використо­вують для одержання олії. Окрему групу становлять ефіроолійні рослини, в насінні або вегетативних органах яких накопичуються леткі олії із сильним і приємним запахом. Серед олійних розрізняють культури, які вирощують тіль­ки для виробництва олії (соняшник, рицина, ріпак, кунжут, гірчиця, рижій, льон олійний, мак та ін.), і рослини комплексного використання, з яких олію отримують як побічний продукт у процесі переробки (бавовник, соя, льон- довгунець, арахіс та ін.). В Україні основною олійною культурою є соняшник.

Прядивні культури (льон, коноплі, бавовник) забезпечують текстильну про­мисловість незамінною сировиною - волокном. Міцне, еластичне, стійке про­ти гниття рослинне волокно широко використовують для виробництва різних тканин побутового й технічного призначення. З нього виготовляють також шпагати, вірьовки, морські канати, рибальські й спортивні сітки, кінську збрую, штучну шкіру, нитки, целулоїд тощо.

 

Контрольні запитання:

  1. Як класифікують польові культури за виробничим принципом?
  2. Які групи польових культур виокремлюють за способом або характером використання головного продукту врожаю?
  3. Схарактеризуйте основні групи польових культур.