КЛАСИФІКАЦІЯ СІВОЗМІН

На практиці виділяють кілька типів сівозмін: польові, кормові й спеціальні.

У польових сівозмінах більш як половину площ відводять під зернові, кар­топлю й технічні культури. Під такими сівозмінами - основні посівні площі.

У кормових сівозмінах понад половину площ відводять під кормові культури. Сівозміни поблизу ферм призначені для вирощування соковитих кормів; сінокіс­но-пасовищні сівозміни запроваджують на луках для одержання сіна й організації культурних пасовищ.

Спеціальні сівозміни призначаються для культур (рис, коноплі, тютюн та ін.), що потребують особливих умов: постійного зрошування, родючих ґрунтів тощо. У райо­нах, де ґрунти піддаються ерозії, запроваджують спеціальні ґрунтозахисні сівозміни.

Усі розглянуті за співвідношенням культур типи сівозмін залежно від системи землеробства поділяють на зерно-парові, зерно-просапні, плодозмінні.

Сівозміни розробляють з урахуванням місцевих природних і економічних умов, а також для задоволення внутрішньогосподарської потреби в цій сільськогоспо­дарській продукції.

Оцінюючи сівозміни з агротехнічного та економічного погляду, враховують вихід продукції з гектара сівозмінної площі, кількість затраченої праці й коштів на одиницю продукції. Вихід основної і додаткової продукції визначають як у кормо­вих одиницях, так і в грошах. Характеризуючи сівозміни, враховують також забез­печення тварин у господарстві повноцінними кормами.

Коли розглядають сівозміни з економічного погляду, враховують їх спеціаліза­цію. Так, оцінюючи польові сівозміни, беруть до уваги вихід продукції в грошах зі 100 га сівозмінної площі, собівартість одиниці продукції і затрати праці на її ви­робництво. Плануючи спеціалізовані сівозміни, крім того, враховують вихід спе­ціальних культур на 100 га сівозмінної площі.

Визначаючи кормові сівозміни, враховують вихід кормових одиниць з 1 га, а також затрати праці на виробництво кормової одиниці.

Більшість сівозмін в Україні багатопільні (8-, 9- і 10-пільні). Під час складання науково обґрунтованих схем сівозмін треба знати місце культур чи попередників.

Місце культури в сівозміні визначають її народногосподарським значенням, біологічними особливостями, а також природними й економічними умовами господарства. Насамперед визначають місце для озимих зернових культур, які є провідними в аграрному виробництві України. На Поліссі озимі вирощують після люпину, конюшини, вико-вівсяної суміші, гороху, льону, кукурудзи на силос, ран­ньої картоплі. У Лісостепу - після конюшини, еспарцету, вико-вівсяної суміші, кукурудзи, зернобобових. У Степу найкращі попередники для озимих - чисті пари, кукурудза на силос і зерно, горох, озима пшениця на чорному пару, баштан­ні культури.

Цукровий буряк зазвичай висівають після озимих культур, рідше - після зерно­бобових. Кукурудзу вирощують після озимих, цукрового буряку, картоплі. У сіво­змінах, розміщених недалеко від ферм, практикують повторні посіви кукурудзи. Соняшник добре розвивається, якщо його вирощують після озимих і просапних культур. Ярі зернові культури (ячмінь, овес, пшениця) краще родять після картоплі, кукурудзи, цукрових буряків, а також після озимих і зернобобових культур.

Культури на полях сівозміни можуть змінюватися щорічно або через два-три роки. Такі посіви називають повторними. Повторні посіви потрібні в спеціалізова­них господарствах для вирощування особливо цінних культур - пшениці, рису, картоплі й ін. Повторно можна вирощувати культури тільки на родючих ґрунтах, із застосуванням добрив, хімічних засобів боротьби з бур'янами, хворобами та шкід­никами, за використання сортів, що дають стійкі врожаї в повторних посівах.

Польові культури по-різному реагують на беззмінне вирощування. Встановле­но, що такі культури, як льон, конюшина, буряк, зернобобові, за сучасного рівня розвитку землеробства найкраще вирощувати в сівозміні зі щорічним чергуван­ням. Зернові культури - пшениця, ячмінь, овес, жито - в разі повторного вирощу­вання протягом кількох років на одному й тому самому місці мало знижують уро­жаї. Необхідність систематичного або періодичного чергування сільськогосподар­ських культур доведено багатьма дослідами.

Перелік сільськогосподарських культур і парів за порядком їх чергування у сівозміні називається схемою сівозміни. Інтервал часу, протягом якого сільсько­господарські культури й пар проходять через кожне поле в послідовності, перед­баченій схемою сівозміни, називають ротацією сівозміни. Чергування культур на всіх ділянках сівозміни називається ротаційною таблицею.

Залежно від зональної спеціалізації землеробства застосовують різні типи сіво­змін. У лісостепових районах із достатнім зволоженням рекомендують плодозміша- ні сівозміни, у яких 50 % площі відводити під зернові культури, 25 - під просапні, решту 25 % - під бобові трави. У цих сівозмінах чергуються такі культури: 1) пар, зайнятий однорічними культурами й ранньою кукурудзою на силос; 2) озима пше­ниця; 3) цукровий буряк; 4) ярі зернові з підсіванням багаторічних трав; 5) багато­річні трави на сіно; 6) озима пшениця; 7) цукровий буряк; 8) кукурудза; 9) горох; 10) озима пшениця.

У степових районах України ефективнішими є зерно-просапні сівозміни з таким чергуванням культур: 1) чистий пар; 2) озима пшениця; 3) озима пшениця; 4) кукуру­дза на зерно; 5) ячмінь; 6) пар зайнятий (вівсяно-горохова суміш); 7) озима пшениця; 8) кукурудза на силос; 9) озима пшениця; 10) соняшник.

Овочеві сівозміни - це сівозміни, у яких вирощують овочеві культури. Овочеві сівозміни розміщують на родючих, низинних, а також зрошуваних землях. Наве­демо для ілюстрації кілька схем розміщення овочевих культур у сівозмінах для різних зон України.

У Південному Степу на зрошуваних землях провідною культурою є помідор (30-35 %). Тому тут поширено такі сівозміни:

• 1 - озимі або ярі зернові з підсіванням люцерни; 2, 3 - люцерна; 4 - помідор (розсадний), баклажан, перець; 5 - цибуля і столові коренеплоди; 6 - капуста й огірок; 7 - збірне поле (зелені й інші овочі); 8 - помідор (безрозсадний);
• 1 - ярі зернові з підсіванням люцерни; 2, 3 - люцерна; 4 - помідор (розсад­ний), баклажан, перець; 5 - цибуля і столові коренеплоди; 6 - зелений горо­шок, ранні овочі; 7 - озима пшениця; 8 - помідор (безрозсадний); 9 - огірок, капуста й інші овочеві культури.

У Лісостепу на зрошуваних землях поширена десятипільна сівозміна: 1 - ярі зерно­ві з підсіванням люцерни; 2, 3 - люцерна; 4 - капуста; 5 - помідор; 6 - огірок; 7 - рання картопля; 8 - озима пшениця; 9 - цибуля, столові коренеплоди; 10 - збірне поле.

На незрошуваних землях застосовують п'ятипільну сівозміну з таким чергуван­ням культур: 1 - вико-вівсяна сумішка; 2 - огірок; 3- цибуля із сіянки; 4 - помідор (розсадний); 5 - столові коренеплоди.

Українське Полісся має найрізноманітніші ґрунти. Овочі тут вирощують в ос­новному на дерново-підзолистих, сірих опідзолених ґрунтах і на осушених торфо­вищах із таким чергуванням культур: 1 - ярі зернові з підсіванням суміші конюши­ни й тимофіївки; 2 - багаторічні трави; 3 - багаторічні трави; 4 - огірок, кабачок; 5 - помідор, цибуля; 6 - капуста; 7 - збірне поле.

На торфовищах уводять семипільну сівозміну: 1 - ярі з підсіванням трав; 2, 3 - багаторічні трави; 4 - картопля; 5 - середня та пізня капусти; 6 - кукурудза на силос; 7 - столові коренеплоди.

Контрольні запитання:

1. Які є типи сівозмін?
2. Яке місце культур у сівозміні?
3. Які сівозміни рекомендують для Степу України?
4. Які сівозміни поширені в Лісостепу України?
5. Розкажіть про сівозміни Полісся України.