СІВОЗМІНИ

Сівозміна - це науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських куль­тур і парів у часі й на території. Щорічна або періодична зміна культур і чистого пару на полі - це чергування в часі. Чергування на території означає, що земель­ний масив сівозміни поділено на поля, на яких щороку (поперемінно) вирощують культури. На кожному полі культури чергуються в часі.

Правильні сівозміни - важливий складник системи землеробства. Основою сівозміни є раціональна науково обґрунтована структура посівних площ, під якою розуміють співвідношення площ посівів різних сільськогосподарських куль­тур і чистих парів, виражене у відсотках до загальної площі сівозміни.

Запроваджуючи сівозміну, земельну площу розбивають на приблизно однако­ві ділянки (зазвичай їх кількість становить 4-10). Потім на цих ділянках відповідно до схеми сівозміни висівають польові й овочеві культури. Кожна культура в певній послідовності проходить через усі поля сівозміни. Сівозміна забезпечує віднов­лення й підвищення родючості ґрунту, раціональне використання землі.

Практикою землеробства встановлено, що за висівання більшості сільсько­господарських культур на одному й тому самому місці кілька років поспіль уро­жай зменшується. Тому для вирощування високих сталих урожаїв культури на по­лях треба чергувати.

Беззмінна культура - це сільськогосподарська культура, яку тривалий час вирощують на одному полі поза сівозміною. Монокультура - це єдина сільсько­господарська культура, яку вирощують у господарстві.

Термінами «беззмінна культура» і «монокультура» іноді користуються як сино­німами, тому що монокультура призводить до беззмінності посівів. Якщо в моно­культуру ввести чистий пар, то беззмінність порушиться і єдина культура вирощу­ватиметься вже у сівозміні, наприклад, чистий пар - озима пшениця - озима пше­ниця. За повторного та беззмінного вирощування продуктивність сільськогоспо­дарських культур зменшується, про що свідчать численні тривалі досліди.

Особливо сильне зниження врожайності за беззмінних посівів називається втомою. Відома буряковтома, льоновтома, конюшиновтома й ін. Різні культури неоднаково реагують на беззмінне їх вирощування. За реакцією на сівозміну (чергування) їх можна розподілити на: слабочутливі, середньочутливі, сильночут- ливі та несумісні.

Слабочутливі (умовно самосумісні) - кукурудза, просо, коноплі, гречка, картоп­ля (за відсутності нематод). Ці культури можна повторно або протягом кількох ро­ків вирощувати на одному полі без значного зниження їх урожайності.

Середньочутливі - горох, цукровий буряк, пшениця, ячмінь, овес, жито, вика. Культури негативно реагують навіть на повторні посіви, спостерігаються помітні прирости врожаю за правильного розміщення в сівозміні.

Сильночутливі - люпин, льон, соняшник, капуста, конюшина, люцерна. Вони різко негативно реагують на повторні посіви. Висока продуктивність таких культур забезпечується тільки за умови їх правильного розміщення в сівозміні з урахуван­ням допустимої періодичності їх посівів на одному й тому самому полі.

Несумісні культури. До таких належать культури, що недоцільно або неможли­во розміщувати одну після другої в сівозміні через біологічні особливості, наяв­ність спільних хвороб і шкідників. Наприклад, недоцільне послідовне вирощуван­ня різних бобових культур, розміщення пшениці після ячменю, вівса - після ячме­ню і, навпаки, буряків - після ріпаку й вівса тощо.

Культури, які ростуть на полі протягом більшої частини вегетаційного періоду, називають основними. Після збирання багатьох із них за наявності вологи в ґрун­ті можна вирощувати ще рослини для одержання додаткової продукції.

Проміжними називають культури, які вирощують в інтервалі часу, вільного від вирощування основних культур сівозміни. Завдяки таким посівам з одної площі протягом року можна зібрати два, а на зрошуваних землях - і три врожаї. Про­міжними культурами створюється безперервний зелений конвеєр протягом те­плого періоду року.

Залежно від біологічних особливостей і технології вирощування проміжні культури поділяють на післяукісні, післяжнивні, озимі, підсівні.

Попередником називається сільськогосподарська культура або пар, які торік зростали на полі. Передпопередник - це культура чи пар, що зростали позами­нулого року. Його значення надзвичайно важливе, особливо тоді, коли розміщу­ється дуже вимоглива до показників родючості культура (цукрові буряки, соняш­ник, льон).

Паром називається поле, на якому протягом усього вегетаційного періоду або його частини не вирощують сільськогосподарських культур й утримують його чи­стим від бур'янів. Є такі різновиди пару:

• чистий пар - поле, на якому не вирощують сільськогосподарські культури, а ґрунт утримують розпушеним і чистим від бур'янів. Залежно від термінів початку обробітку чисті пари поділяють на:
• чорний пар - обробіток розпочинають у літньо-осінній період після зби­рання попередника;
• ранній пар - обробіток розпочинають навесні наступного року після зби­рання попередника;
• кулісний пар - чистий пар, на якому окремими рядами чи смугами впо­перек до напрямку панівних вітрів вирощують протягом літньо-осіннього періоду високорослі культури для зменшення сили вітру в приземному шарі та як захід для снігозатримання;
• зайнятий пар - поле, на якому вирощують культури тільки деяку частину вегетаційного періоду (поле звільняється рано навесні або в першій поло­вині літа), а решту часу піддається обробітку як чистий пар. На зайнятих па­рах вирощують ріпак, вику, жито, пшеницю, овес, горох, люпин, кукурудзу, сорго. Різновидом зайнятого пару є сидеральний пар, на якому вирощують бобові й інші культури для заорювання в ґрунт на зелене добриво.

Учений, академік, спеціаліст в агрохімії Д. М. Прянишников об'єднав усі основні причини необхідності чергування сільськогосподарських культур у три групи, ха­рактеристики яких подано нижче.

1. Причини хімічного порядку ґрунтуються на різному використанні рослинами елементів живлення. Так, зернові культури для формування врожаю засвою­ють із ґрунту приблизно однакові кількості Нітрогену й Калію, а Фосфору - вдвічі менше; цукровий буряк споживає з ґрунту Калію в 1,7 раза більше, ніж Нітрогену, і в 4 рази більше, ніж Фосфору. Потреба в елементах живлення в рослин залежить також від будови кореневих систем. У зернових рослин ко­ренева система мичкувата, корені в основному розміщені в орному гори­зонті; у бобових і коренеплодів корені стрижневі, вони глибоко проникають у підґрунтові шари. Тому зернові рослини вбирають елементи живлення го­ловним чином із ґрунтового шару, а бобові й коренеплоди - з ґрунтового і підґрунтового шарів. Неоднаково реагують рослини на вміст легко- і важко- доступних форм фосфорних сполук. Деякі рослини засвоюють елементи жи­влення з важкодоступних фосфорних сполук, інші - тільки з легкодоступних. Так, гречка й люпин мають підвищену здатність не лише забезпечувати себе Фосфором із малодоступних сполук, а й збагачувати ними ґрунт. Чергування культур дає змогу раціонально використовувати елементи живлення з ґрунту.
2. Різний вплив сільськогосподарських культур на фізичні властивості ґрун­ту. У світовому й вітчизняному землеробстві давно спостережено, що після багаторічних трав поліпшується структура ґрунту. Вона також поліпшується і після зернових і проміжних культур, після внесення гною, а також правиль­ного обробітку ґрунту.
3. Біологічні причини чергування культур у сівозміні мають найбільше зна­чення. Якщо з виснаженням ґрунту за беззмінного вирощування культур можна боротися внесенням добрив, із погіршенням фізичних властивостей ґрунту - внесенням органічних добрив, то з хворобами рослин, розмножен­ням шкідливих комах часто можна ефективно боротися за допомогою сіво­змін. У зернових районах, якщо не дотримуватися правильного чергування культур, розмножуються клоп шкідлива черепашка і озима совка; в умовах беззмінного вирощування буряку інтенсивно розмножуються нематоди; на посівах соняшнику - вовчок; на посівах льону спостерігається ґрунтовтома внаслідок розвитку шкідливих ґрунтових грибів. Також за беззмінного виро­щування підвищується ураження рослин хворобами: картоплі - фітофторою, кукурудзи - сажкою тощо.

Чергування сільськогосподарських культур - надійний засіб боротьби з бур'я­нами. За беззмінної культури збільшується кількість бур'янів одного типу. Чергу­вання ярих і озимих культур створює несприятливі умови для бур'янів, і вони гинуть.

Контрольні запитання:

1. Що таке сівозміна?
2. Чому за беззмінної сівби врожай багатьох польових культур знижується?
3. Як впливає чергування культур на фізичні властивості ґрунту?
4. Чому за додержання чергування культур помітно зменшуються забур'я­неність полів сівозміни та кількість шкідників?