Система землеробства - це комплекс взаємопов'язаних агротехнічних, меліоративних і організаційних заходів, спрямованих на ефективне використання землі, підвищення родючості ґрунту, вирощування високих і сталих урожаїв сільськогосподарських культур. Вона передбачає використання не лише орних земель, а й лук і пасовищ, заболочених земель і чагарників, а також непридатних для землеробства угідь, якщо їх можна окультурити.
Екстенсивне землеробство - це система ведення господарства, за якої зростання обсягу продукції досягається розширенням оброблюваних земельних площ. За екстенсивної системи землеробства родючість ґрунту відновлюється природним шляхом без активного втручання людини.
В Україні впроваджено інтенсивні системи землеробства, що прийшли на зміну екстенсивним. Інтенсивні системи землеробства передбачають найраціо- нальніше використання всіх сільськогосподарських угідь, застосування ефективних способів підвищення врожаю і родючості ґрунту.
В Україні найпоширенішими є такі інтенсивні системи землеробства: зерно-про- сапна, плодозмінна, просапна, сидеральна. Кожній із цих систем притаманні свої комплексні складники (ланки):
- порядок використання землі в сівозмінах, а також на ділянках поза сівозмінами;
- система механічного обробітку;
- система удобрення;
- меліоративні та культуртехнічні заходи;
- комплекс заходів боротьби з хворобами та шкідниками сільськогосподарських культур, з бур'янами в посівах і забур'яненістю ґрунту;
- система запобіжних заходів щодо ерозії ґрунту та боротьби з її наслідками;
- заходи охорони навколишнього середовища від забруднення;
- система сортового насінництва;
- спеціальні агротехнічні заходи (строки сівби, норми висіву насіння, змішані посіви тощо).
Інтенсивні системи землеробства розробляють для певних ґрунтово-кліматичних зон з урахуванням широкого застосування сучасної техніки, досягнень науки й передового досвіду. У різних природно-кліматичних зонах України значення складників інтенсивної системи землеробства для підвищення врожайності неоднакове. На Поліссі, де ґрунти бідні, але достатньо опадів, особливого значення набувають внесення органічних і мінеральних добрив, висівання багаторічних трав. У посушливих степових районах провідними є ті, що істотно поліпшують водний режим рослин. Це зрошення, раціональний обробіток ґрунту, що сприяє збереженню і накопиченню вологи, лісомеліорація, сівозміни з чистими парами.
За зерно-просапної системи землеробства, крім зернових культур, вирощують просапні - кукурудзу, цукровий буряк, соняшник та інші, які вимагають ретельного обробітку ґрунту і внесення достатньої кількості органічних і мінеральних добрив. Основними заходами в цій системі є ті, що поліпшують водний режим рослин (чисті пари, полезахисні лісонасадження), захищають ґрунт від ерозії тощо. Така система поширена в степових районах.
За плодозмінної системи землеробства під зерновими культурами зайнято до 50 % ріллі, а на решті площі вирощують просапні та бобові культури, чисті пари замінюють зайнятими. Родючість ґрунту підвищують вирощуванням бобових культур, унесенням великих доз добрив. Найширше цю систему застосовують у лісостепових районах достатнього зволоження.
За просапної системи землеробства на більшій частині ріллі вирощують просапні культури. Родючість ґрунту підтримують і підвищують інтенсивним унесенням добрив. Таку систему застосовують у багатьох господарствах, що спеціалізуються на вирощуванні овочів і картоплі, кормових і технічних культур (наприклад, у зонах промислового овочівництва).
За сидеральної системи землеробства на легких ґрунтах вирощують зернові, картоплю і сидеральні культури. Застосовують її на піщаних і супіщаних ґрунтах Полісся й Лісостепу.
В умовах зрошуваного землеробства впроваджують різні системи. Загальна особливість їх - інтенсивне використання кожного поливного гектара, проведення спеціальних заходів захисту ґрунту від засолення й ерозії.
Контрольні запитання:
- Що таке система землеробства?
- Які ви знаєте складники системи землеробства?
- Які системи землеробства поширені в Україні?