СИСТЕМИ ТА ВИДИ ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ

Під обробітком ґрунту розуміють механічний вплив на нього робочими орга­нами машин і знарядь, що створює найкращі умови для вирощування культур.

У процесі обробітку ґрунту знищуються бур'яни, збудники хвороб і шкідники, загортаються добрива і рослинні рештки, регулюються водний, повітряний, тепло­вий і поживний режими ґрунту. Після обробітку ґрунту створюються оптимальні умови для сівби, формування сходів, кореневої системи. Правильний обробіток запобігає ерозії ґрунту.

Обробіток ґрунту складається з таких технологічних операцій: обертання верх­нього шару ґрунту, розпушування, перемішування його, вирівнювання й ущіль­нення поверхні ріллі.

Обертання скиби провадиться з метою загортання на певну глибину після­жнивних решток, дернини, добрив, вапна, гіпсу й інших речовин, що підвищує ро­дючість ґрунту. Внаслідок глибокого приорювання значна частина бур'янів і їх на­сіння, шкідників і збудників різних хвороб без доступу повітря гине. Завдяки обер­танню скиби верхня і нижня частини орного шару, які мають різні агрономічні властивості, переміщуються. Проте обертання верхнього шару не завжди корис­не. Так, у посушливих умовах (весняно-літній період) таке переміщення на поверх­ню більш зволоженого шару ґрунту призводить до його пересихання. В районах вітрової ерозії за повного загортання післяжнивних решток утрачається не тільки волога, а й родючий шар ґрунту через його видування.

Розпушування ґрунту відбувається під час оранки плугом, а також обробітку культиваторами, боронами, фрезами й ін. Унаслідок цього підвищуються по­ристість ґрунту, водопроникність та аерація, посилюються мікробіологічні проце­си, накопичуються доступні для рослин поживні речовини. Розпушування також застосовують для знищення кірки, що утворюється на поверхні ґрунту й затримує розвиток рослин і посилює втрати ґрунтової вологи.

Ущільнення ґрунту підвищує його капілярність, посилює надходження вологи до поверхні, що пришвидшує проростання насіння. Ущільнюють ґрунт котками з різною робочою поверхнею, діаметром і вагою.

Вирівнювання поверхні ґрунту - один із найважливіших заходів збереження в ньому вологи, завдяки чому зменшується інтенсивність її випаровування; створю­ються кращі умови для проведення сівби, догляду за посівами й збирання виро­щуваних культур. Вирівнюють поверхню ґрунту боронами, культиваторами, шлей­фами, котками.

Залежно від місцевих ґрунтово-кліматичних умов, особливостей культури чи попередника в кожному окремому випадку вирішують, як обробляти ґрунт. Різні технологічні операції обробітку застосовують у комплексі, що створює систему обробітку ґрунту.

Система обробітку ґрунту - це комплекс заходів, які виконують у певній по­слідовності й відповідно до ґрунтово-кліматичних умов, забур'яненості полів та біологічних особливостей рослин, які вирощуються.

Виокремлюють чотири найбільш типові системи обробітку ґрунту:

1. Традиційна (на базі оранки):

• провокація проростання насіння бур'янів і падалиці, руйнування капілярів і підрізання бур'янів;
• розпушування ґрунту на глибину 20-32 см із повним обертанням скиби;
• повне загортання рослинних решток на глибину 8-12 см;
• підготовка рівномірного за глибиною насіннєвого ложа й дрібно-грудочку­ватої структури посівного шару ґрунту;
• загортання насіння на задану глибину за умов сівби у якісно підготовлений ґрунт.

2. Консервувальна (на базі глибокого розпушування):

• мульчування ґрунту подрібненими рослинними рештками;
• розпушування верхнього шару з перемішуванням рослинних решток та без- полицевим основним обробітком на глибину 25-40 см;
• збереження до 50 % рослинних решток на поверхні ґрунту;
• повне підрізання бур'янів;
• загортання насіння на задану глибину за умов сівби зі значною кількістю рослинних решток на поверхні ґрунту;
• можливе додаткове накопичення продуктивної вологи в метровому шарі.

3. Мульчувальна (на базі мілкого розпушування):

• мульчування ґрунту подрібненими рослинними рештками;
• розпушування з перемішуванням рослинних решток верхнього шару ґрунту на глибину до 10 см;
• збереження не менше як 30 % рослинних решток на поверхні ґрунту;
• повне підрізання бур'янів;
• загортання насіння на задану глибину за умов сівби з незначною кількістю рослинних решток на поверхні ґрунту;
• можливе додаткове збереження продуктивної вологи в кореневмісному шарі ґрунту.

4. З елементами no-till (на базі поверхневого розпушування на глибину загор­тання насіння):

• мульчування ґрунту подрібненими рештками;
• максимальне збереження рослинних решток на поверхні;
• хімічне прополювання бур'янів;
• поверхневий обробіток ґрунту на глибину загортання насіння;
• сівба зі значною кількістю рослинних решток на поверхні ґрунту;
• можливе додаткове збереження продуктивної вологи в кореневмісному шарі ґрунту.

Мета обробітку ґрунту - підготувати його для якісної сівби, стимулювати зростання і розвиток кореневої системи, забезпечити доступ до неї живильних речовин і максимально зберегти вологу. Обробіток має не руйнувати оптимальну структуру ґрунту, а зберегти ґрунтову родючість, оберігаючи ґрунт від ерозійних процесів. Обробіток не повинен бути надмірно енерговитратним, він має тривати якомога менше часу й не бути надто дорогим.

Основними чинниками, що зумовлюють вибір системи обробітку ґрунту, є:

• регулювання фізичного стану ґрунту (щільність, наявність структурних гру­дочок, повітромісткість і водопроникність);
• створення сприятливих умов у відповідному кореневмісному шарі (особли­вості розташування кореневої системи);
• захист рослин від бур'янів, шкідників і хвороб;
• економічна ефективність;
• екологічна безпека.

Додатковою умовою у виборі системи обробітку ґрунту і, відповідно, варіантів техніки є природно-кліматичні умови. Це особливо стосується сучасних посушливих умов, коли застосування деяких сільськогосподарських знарядь стає неможливим.

Сучасне землеробство пропонує різні способи основного й поверхневого об­робітків ґрунту.