Технологія нульового обробітку ґрунту, також відома як no-till, - сучасна система землеробства, за якої ґрунт не орють, а поверхню землі вкривають шаром спеціально подрібнених решток рослин - мульчею. Оскільки верхній шар ґрунту не пошкоджується, то така система землеробства запобігає водній і вітровій ерозіям ґрунтів, а також дає змогу значно краще зберігати воду.
Тому нульовий обробіток найдоцільніше застосовувати в посушливих місцевостях, а також, навпаки, на полях, розташованих на схилах в умовах вологого клімату. Хоч урожайність за цієї системи часом дещо нижча, ніж за сучасних методів традиційного землеробства, але такий обробіток вимагає значно менших витрат праці та пального.
Нульовий обробіток ґрунту є сучасною досить складною системою землеробства, що вимагає спеціальної техніки й дотримання технологій, і аж ніяк не зводиться до простої відмови від оранки. Нині ця система набуває популярності й в Україні.
Загальновизнано, що основною причиною агрофізичної деградації ґрунтів є їх інтенсивний механічний обробіток з обертанням скиби. Полицевий обробіток вимагає надто високих витрат пального та людської праці, що в сучасних умовах є неприйнятним як з економічної, так і екологічної точок зору.
Технологія no-till базується на таких загальних положеннях:
- Значна частина типів ґрунтів за фізичними властивостями повністю відповідає вимогам основних сільськогосподарських культур і тому не потребує механічного обробітку як засобу зміни фізичних властивостей у сприятливому для культур напрямі.
- Контроль бур'янів в агрофітоценозах можна з успіхом виконувати без застосування механічних заходів обробітку ґрунту.
- Наявність рослинних решток на поверхні ґрунту - засіб контролю водної й вітрової ерозій.
- Найкращим засобом збереження і підвищення родючості ґрунту є залишення всієї побічної продукції на поверхні ґрунту.
- Ґрунт як живий організм найкраще розвивається за мінімального його порушення людиною.
Система землеробства no-till - це не просто відмова від механічного обробітку ґрунту. Відсутність системи механічного обробітку ґрунту зумовлює зміну всіх інших складників ланок системи землеробства: системи удобрення, насінництва, системи сівозмін, організації території, структури посівних площ тощо.
Підготовка ґрунту. В традиційній системі землеробства ґрунт готують до сівби механічним його обробітком. Система нульового обробітку заснована на відмові від оранки. Власне її англійська назва no-till означає «не орати». Цілісна структура ґрунту до сівби є важливим компонентом технології нульового обробітку ґрунту.
Хоч за нульового обробітку ґрунт не обробляють, однак для переходу на цю систему часто доводиться проводити спеціальний обробіток. Головною вимогою до поля, яке обробляється за системою no-till, є рівна поверхня ґрунту, бо тільки за умови рівної поверхні можуть правильно працювати спеціальні сівалки, інакше частину насіння вони сіятимуть занадто глибоко чи, навпаки, занадто мілко, що позначиться на врожаї. Вирівнюють поверхню культиваторами або іншою технікою.
Пожнивні рештки. На відміну від традиційного рільництва, стерню не спалюють і не загортають у ґрунт, солому з полів не забирають. Нетоварні рештки, наприклад солому, після збирання врожаю подрібнюють до певного розміру, а потім рівномірно розподіляють по полю. На поверхні формується ґрунтозахисне вкриття, яке протистоїть водній і вітровій ерозіям, забезпечує збереження вологи, заважає росту бур'янів, сприяє активізації мікрофлори ґрунту і є основою для відтворення родючого шару ґрунту й подальшого підвищення врожайності. Для правильного господарювання за системою нульового обробітку ґрунту потрібно якомога більше мульчі. Відповідно, вирощуючи культури, беруть до уваги не лише вихід товарної частини, а й вирощування максимальної кількості біомаси. Наприклад, бажано вирощувати високі, а не низькорослі сорти пшениці, вводити в сівозміну культури з великою кількістю біомаси на зразок кукурудзи тощо.
Сівба за технологією нульового обробітку ґрунту вимагає спеціальних сівалок, які мають більшу ширину захвату, що значно заощаджує пальне й робочий час.
Властивості ґрунту (тип, вологість, наявність пожнивних решток і взаємодія умов, створених ґрунтом і пожнивними рештками) є найголовнішими чинниками для визначення майбутньої продуктивності та якості роботи сівалки прямого висіву. Залежно від типу ґрунтів визначають умови, у яких працюватиме сівалка.
Вологість ґрунту є важливим чинником, який визначає критичні умови роботи сівалки. Наприклад, за однакового типу ґрунту й за високої вологості сошники легко входитимуть у ґрунт, але налипатимуть на робочі органи. Водночас, коли ґрунт сухий, то сошники працюватимуть у значно важчих умовах, але без налипання ґрунту.
Інший важливий чинник - це рештки культур на поверхні ґрунту. Вони зазвичай складаються зі стебел або стерні, коріння і різних органічних решток (наприклад, хімічно знищених бур'янів), які можуть вільно розподілятися по полю, розташовуватися вертикально або горизонтально на поверхні чи частково бути загорнутими в ґрунт. Рештки, що розташовані вертикально, більш незалежні від вологості ґрунту, ніж ті, що перебувають на поверхні землі і вбирають вологу. Вологі рештки створюють додаткову протидію робочим органам сівалки, які розчищають місце перед сошниками. Загалом рештки у вигляді стерні створюють найменші проблеми під час сівби.
Технологія нульового обробітку ґрунту має низку переваг проти традиційної, яка ґрунтується на оранці:
- економія ресурсів - пального, добрива, трудовитрат, часу, зниження амортизаційних витрат;
- зниження витрат значно перевищує незначне зниження врожайності й, відповідно, підвищується рентабельність;
- збереження та відновлення родючого шару ґрунту;
- зниження або ж навіть повне запобігання ерозії ґрунтів;
- накопичення вологи в ґрунті, що особливо актуально в умовах Степу й, відповідно, помітне зниження залежності врожаю від погодних умов;
- збільшення врожайності культур за рахунок згаданих вище чинників.
Недоліки нульового обробітку ґрунту. Система нульового обробітку непридатна до використання на надміру зволожених, заболочених ґрунтах. У таких місцях її можна застосовувати тільки за умови створення продуктивних дренажних систем. Відповідно, на таких ґрунтах доцільно або ж вести сільське господарство традиційним способом з оранкою, або ж вкладати значні кошти в дренаж ґрунтів.
Одними із недоліків системи нульового обробітку ґрунту є її відносна складність і суворе дотримання агрокультури. Сівозміни, види та норми застосування отрутохімікатів тощо мають бути дібрані спеціально для конкретного господарства з урахування клімату, ґрунтів, поширених у цій місцевості бур'янів і шкідників та інших чинників.
Основний принцип, про який повинен пам'ятати керівник господарства або фермер перед ухваленням рішення про перехід на no-till, - відмова від обробітку ґрунту не є відмовою від завдань, які він виконує. Ці завдання зостаються, але до них треба підходити з іншими засобами, а часто - в інші терміни.
Контрольні запитання:
- У чому суть нульового обробітку ґрунту?
- На яких концептуальних положеннях базується обробіток ґрунту за технологією no-till?
- Які переваги й недоліки властиві такій системі обробітку ґрунту?