Технологія нульового обробітку ґрунту, також відома як no-till, - сучасна система землеробства, за якої ґрунт не орють, а поверхню землі вкривають ша­ром спеціально подрібнених решток рослин - мульчею. Оскільки верхній шар ґрунту не пошкоджується, то така система землеробства запобігає водній і вітро­вій ерозіям ґрунтів, а також дає змогу значно краще зберігати воду.

Тому нульовий обробіток найдоцільніше застосовувати в посушливих місце­востях, а також, навпаки, на полях, розташованих на схилах в умовах вологого клі­мату. Хоч урожайність за цієї системи часом дещо нижча, ніж за сучасних методів традиційного землеробства, але такий обробіток вимагає значно менших витрат праці та пального.

Нульовий обробіток ґрунту є сучасною досить складною системою землероб­ства, що вимагає спеціальної техніки й дотримання технологій, і аж ніяк не зво­диться до простої відмови від оранки. Нині ця система набуває популярності й в Україні.

Загальновизнано, що основною причиною агрофізичної деградації ґрунтів є їх інтенсивний механічний обробіток з обертанням скиби. Полицевий обробіток ви­магає надто високих витрат пального та людської праці, що в сучасних умовах є неприйнятним як з економічної, так і екологічної точок зору.

Технологія no-till базується на таких загальних положеннях:

  1. Значна частина типів ґрунтів за фізичними властивостями повністю відпові­дає вимогам основних сільськогосподарських культур і тому не потребує механічного обробітку як засобу зміни фізичних властивостей у сприятливо­му для культур напрямі.
  2. Контроль бур'янів в агрофітоценозах можна з успіхом виконувати без засто­сування механічних заходів обробітку ґрунту.
  3. Наявність рослинних решток на поверхні ґрунту - засіб контролю водної й вітрової ерозій.
  4. Найкращим засобом збереження і підвищення родючості ґрунту є залишен­ня всієї побічної продукції на поверхні ґрунту.
  5. Ґрунт як живий організм найкраще розвивається за мінімального його пору­шення людиною.

Система землеробства no-till - це не просто відмова від механічного обробітку ґрунту. Відсутність системи механічного обробітку ґрунту зумовлює зміну всіх ін­ших складників ланок системи землеробства: системи удобрення, насінництва, сис­теми сівозмін, організації території, структури посівних площ тощо.

Підготовка ґрунту. В традиційній системі землеробства ґрунт готують до сів­би механічним його обробітком. Система нульового обробітку заснована на від­мові від оранки. Власне її англійська назва no-till означає «не орати». Цілісна структура ґрунту до сівби є важливим компонентом технології нульового обробіт­ку ґрунту.

Хоч за нульового обробітку ґрунт не обробляють, однак для переходу на цю си­стему часто доводиться проводити спеціальний обробіток. Головною вимогою до поля, яке обробляється за системою no-till, є рівна поверхня ґрунту, бо тільки за умови рівної поверхні можуть правильно працювати спеціальні сівалки, інакше ча­стину насіння вони сіятимуть занадто глибоко чи, навпаки, занадто мілко, що по­значиться на врожаї. Вирівнюють поверхню культиваторами або іншою технікою.

Пожнивні рештки. На відміну від традиційного рільництва, стерню не спалю­ють і не загортають у ґрунт, солому з полів не забирають. Нетоварні рештки, на­приклад солому, після збирання врожаю подрібнюють до певного розміру, а по­тім рівномірно розподіляють по полю. На поверхні формується ґрунтозахисне вкриття, яке протистоїть водній і вітровій ерозіям, забезпечує збереження вологи, заважає росту бур'янів, сприяє активізації мікрофлори ґрунту і є основою для від­творення родючого шару ґрунту й подальшого підвищення врожайності. Для пра­вильного господарювання за системою нульового обробітку ґрунту потрібно яко­мога більше мульчі. Відповідно, вирощуючи культури, беруть до уваги не лише ви­хід товарної частини, а й вирощування максимальної кількості біомаси. Напри­клад, бажано вирощувати високі, а не низькорослі сорти пшениці, вводити в сівозміну культури з великою кількістю біомаси на зразок кукурудзи тощо.

Сівба за технологією нульового обробітку ґрунту вимагає спеціальних сіва­лок, які мають більшу ширину захвату, що значно заощаджує пальне й робочий час.

Властивості ґрунту (тип, вологість, наявність пожнивних решток і взаємодія умов, створених ґрунтом і пожнивними рештками) є найголовнішими чинниками для визначення майбутньої продуктивності та якості роботи сівалки прямого висі­ву. Залежно від типу ґрунтів визначають умови, у яких працюватиме сівалка.

Вологість ґрунту є важливим чинником, який визначає критичні умови роботи сівалки. Наприклад, за однакового типу ґрунту й за високої вологості сошники легко входитимуть у ґрунт, але налипатимуть на робочі органи. Водночас, коли ґрунт сухий, то сошники працюватимуть у значно важчих умовах, але без нали­пання ґрунту.

Інший важливий чинник - це рештки культур на поверхні ґрунту. Вони зазви­чай складаються зі стебел або стерні, коріння і різних органічних решток (напри­клад, хімічно знищених бур'янів), які можуть вільно розподілятися по полю, розта­шовуватися вертикально або горизонтально на поверхні чи частково бути загор­нутими в ґрунт. Рештки, що розташовані вертикально, більш незалежні від воло­гості ґрунту, ніж ті, що перебувають на поверхні землі і вбирають вологу. Вологі рештки створюють додаткову протидію робочим органам сівалки, які розчища­ють місце перед сошниками. Загалом рештки у вигляді стерні створюють наймен­ші проблеми під час сівби.

Технологія нульового обробітку ґрунту має низку переваг проти традиційної, яка ґрунтується на оранці:

  • економія ресурсів - пального, добрива, трудовитрат, часу, зниження амор­тизаційних витрат;
  • зниження витрат значно перевищує незначне зниження врожайності й, від­повідно, підвищується рентабельність;
  • збереження та відновлення родючого шару ґрунту;
  • зниження або ж навіть повне запобігання ерозії ґрунтів;
  • накопичення вологи в ґрунті, що особливо актуально в умовах Степу й, від­повідно, помітне зниження залежності врожаю від погодних умов;
  • збільшення врожайності культур за рахунок згаданих вище чинників.

Недоліки нульового обробітку ґрунту. Система нульового обробітку непридат­на до використання на надміру зволожених, заболочених ґрунтах. У таких місцях її можна застосовувати тільки за умови створення продуктивних дренажних систем. Відповідно, на таких ґрунтах доцільно або ж вести сільське господарство тради­ційним способом з оранкою, або ж вкладати значні кошти в дренаж ґрунтів.

Одними із недоліків системи нульового обробітку ґрунту є її відносна склад­ність і суворе дотримання агрокультури. Сівозміни, види та норми застосування отрутохімікатів тощо мають бути дібрані спеціально для конкретного господар­ства з урахування клімату, ґрунтів, поширених у цій місцевості бур'янів і шкідників та інших чинників.

Основний принцип, про який повинен пам'ятати керівник господарства або фермер перед ухваленням рішення про перехід на no-till, - відмова від обробітку ґрунту не є відмовою від завдань, які він виконує. Ці завдання зостаються, але до них треба підходити з іншими засобами, а часто - в інші терміни.

 

Контрольні запитання:

  1. У чому суть нульового обробітку ґрунту?
  2. На яких концептуальних положеннях базується обробіток ґрунту за техно­логією no-till?
  3. Які переваги й недоліки властиві такій системі обробітку ґрунту?