Словник

□ система технічних і організаційних заходів та прийомів роботи, спрямованих на створення безпечних і здорових умов праці. Обов’язкові вимоги техніки безпеки закріплено в трудовому законодавстві, у спеціальних інструкціях, наказах тощо. Заходи з техніки безпеки вживають на підприємствах на підставі колективних договорів

□ 1) зовнішнє тертя - механічна взаємодія між твердими тілами, що виникає в місцях їхнього дотику й перешкоджає відносному переміщенню цих тіл. У техніці роль тертя буває негативною (наприклад, воно зменшує коефіцієнт корисної дії механізмів, спричинює їхнє зношування тощо) і позитивною (зокрема, створює можливість передачі зусиль від одних деталей машин до інших); 

□ властивість крихких матеріалів протистояти, не руйнуючись, термічним напруженням. Оцінюють найчастіше кількістю циклів нагрівання й охолодження, що їх витримує матеріал (виріб) до появи тріщини, до часткового або повного руйнування

□ обробка металів (сплавів) послідовним нагріванням до температури, за якої якісно змінюється їхній фазовий склад, пластичним деформуванням і гартуванням. Забезпечує високі міцність, пластичність, витривалість і холодостійкість сталі, зменшує її схильність до крихкості за відпуску металу та ін

термічне оброблення сталі □ Сукупність операцій - нагрівання, витримування і охолодження виробів для зміни структури їх і створення потрібних властивостей; відпал, нормалізація, загартування і відпуск.

□ обробка (нагріванням у термічних печах із наступним охолодженням) металів (сплавів) з метою потрібної зміни їхньої структури і властивостей. Основні види термічної обробки: відпал металу, гартування, нормалізація, патентування, штучне старіння металів. Теплову дію поєднують з хімічною (хіміко-термічна обробка), деформаційною (термо­механічна обробка), хімічною і деформаційною (термохіміко- механічна обробка) та ін. Різновиди термічної обробки - електротермічна обробка, ізотермічна обробка, лазерна (метал нагрівають концентрованим електромагнітним випромінюванням, яке генерує лазер) тощо

□ зварювання металів із застосуванням терміту. Використовують переважно для з’єднання рейок і труб

□ порошкувата суміш алюмінію з оксидами металів (переважно залізною окалиною), здатна інтенсивно згоряти, виділяючи велику кількість тепла. Терміт застосовують у процесах алюмінотермії, термітного зварювання

□ наука про вироблення і застосування теплової енергії. Теоретичними основами теплотехніки є термодинаміка, теплопередача і теорія горіння. Основні напрями теплотехніки - тепловикористання (споживання теплової енергії без перетворення її на енергію інших видів) і теплоенергетика.

□ один із видів перенесення теплоти від більш нагрітих ділянок тіла до менш нагрітих; вид теплообміну. На відміну від конвекції, теплопровідність не пов’язана з макроскопічним перенесенням речовин. У металах тепло­провідність здійснюється електронами провідності, в діелектриках - за рахунок пов’язаних коливань частинок, що утворюють кристалічну ґратку.

□ теплообмін між двома теплоносіями або тілами, розділеними між собою твердою стінкою чи іншою поверхнею розділу. Характеризують коефіцієнтом теплопередачі, який чисельно дорівнює кількості теплоти, що передається через одиницю поверхні розділу за одиницю часу за різниці температури середовища в 1 К.

□ процес передачі теплоти у просторі, зумовлений різницею температур об’єктів, між якими він відбувається. Основні форми теплообміну: теплопровідність, конвекція і теплове випромінювання. Окремим випадком теплообміну є теплопередача

□ захист будинків, теплових промислових установок та інших об’єктів від небажаного теплообміну з навколишнім середовищем. Забезпе­чують влаштуванням одно- або багатошарових огорож із теплоізоляційних матеріалів.

□ відношення кількості теплоти, поглинутої або виділеної речовиною, до зміни температури внаслідок цього процесу. Залежить від температури й агрегатного стану речовини, будови її молекул, а також від умов, за яких відбувається передача теплоти

□ властивість матеріалу практично деформуватись («текти») за незмінного навантаження, яке дещо перевищує границю пружності. Визначає здатність матеріалу піддаватися обробці тиском